Битий небитого везе

Останні два місяці Хмельниччина переживає пенсійний бум. У першому півріччі середня пенсія становила 154 гривні, а сьогодні сягнула 291. Хмельничанин Микола Мельников, котрого спеціально запросили до Головного управління обласного Пенсійного фонду, щоб став наочним прикладом зростання пенсіонерського добробуту, підраховує доходи своєї родини. Раніше він, як інвалід, що дістав травму на виробництві, і дружина — інвалід з дитинства отримували по 166 гривень на місяць, а тепер на двох припадає 568. До того ж і двоє дітей-інвалідів мали лише по 56 гривень, а тепер — по 209.

Ця родина, як і десятки тисяч пенсіонерів області, радіє такому підвищенню. Але водночас поширюються й чутки, що щастя недовговічне. Ці виплати у 284 гривні так і не назвали пенсіями, а скромно величають прожитковим мінімумом непрацездатного населення. Його отримують майже 400 тисяч пенсіонерів області. Невже ніхто із них не заробив хоча б такої мінімальної пенсії, а може розраховувати лише на доплату?

Та найбільше тривожить, чи вистачить у ПФ коштів, щоб і доплати зберегти, та ще й пенсії підняти відповідно до трудового стажу? Адже власні надходження області не перекривають видатки — різниця дотується із державного бюджету.

Наразі двома важливими резервами, котрі мають поповнити пенсійний гаманець, голова облуправління Ольга Заярнюк називає аграрний сектор і фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності. Село платить до ПФ менш як чотири відсотки загальних надходжень. Взяти з нього більше неможливо через податкові пільги. А відмінити їх — проблематично, адже і за мінімальних зборів селянин ледве виживає. Тому резерв цей, принаймні найближчим часом, має вигляд доволі сумнівний.

Малий, особливо торговельний, бізнес також не налаштований збільшувати сплати до ПФ. Нині їх частка становить понад три відсотки. Але дрібні підприємці готові відстоювати свої права на спрощену систему оподаткування до останнього. Отож і це джерело глибинним не назвеш.

Значна частина навантаження лягає на промислові підприємства. А що з того маємо, розповів голова правління ВАТ «АДВІС» Іван Дунець:

— Майже дві третини продукції завод відправляє в Європу. А там практично таку саму китайські бізнесмени продають на 40 відсотків дешевше. Закладаючи високі податки у свій товар, ми автоматично знижуємо його конкурентоспроможність. До того ж за багатьма виробничниками тягнуться старі борги до ПФ.

Отож картина не така оптимістична, як про це свідчать цифри зростання виробництва і ВВП. В обласному центрі двоє працюючих мають прогодувати одного пенсіонера. А в Новоушицькому районі, приміром, один працюючий утримує двох пенсіонерів. Битий небитого везе?

 

Хмельницький.