У нашому дворі є бабуся, яку дітлахи за незграбну ходу звуть «Баба Жаба». А вона на це тільки відмахується. Бабуню тут знають усі, бо вона цікаво спілкується з котами: називає кожного по імені. Але вся дивина в тому, що усі вони: Мурчики! Коли зранку виходить їх годувати, чутно на весь двір: «Мурчику, — Мурчику. Та не ти, ти вже їв. Мурчик, ага, ти! Ходи сюди». Коти чітко вловлюють інтонацію і слухняно не лізуть без черги. Вона і нас привчила розрізняти їхні імена. Оцей Мурчик, що на знімку, має звичку відпочивати на капотах машин. Тож він знає, що його ім’я звучить погрозливо: «Мур-р-р-чик!!!»