Сен-Жермен.

Багато хто знав його свого часу, але і тоді ніхто не знав про нього нічого. Навіть справжнє ім’я цієї людини понині залишається таємницею. У нього безліч біографій, одна неймовірніша за іншу. Його вважали єгипетським жерцем, носієм таємної мудрості, який уміє вгадувати минуле і пророкувати майбутнє. У своїх спогадах він докладно оповідав про події минулих століть, начебто бачив усе на власні очі. Він міг раптово зникнути з міста і з’явитися, скажімо, в Парижі, Лондоні, Гаазі або Римі. Він мав багато імен, і якби не свідчення тих, хто його добре знав, можна було б справді подумати, що граф Царогі, маркіз Монфера, графи Белламар, Уелдон, Салтиков і Сен-Жермен (так його найчастіше і називають) — різні люди. Всі одностайно погоджувалися на тому, що вік графа визначити неможливо. Звідси, ймовірно, і пішла легенда про його довголіття і що начебто йому відомий шлях, який веде до безсмертя. Та й сам Сен-Жермен підтримував цю легенду, полюбляючи ненароком прохопитися, що він особисто був знайомий з Понтієм Пілатом і Христом, і навіть пророкував останньому розп’яття на хресті. Знав він нібито і Клеопатру, і Платона, і Сенеку, і царицю Савську...

Хоч би як там було, час народження графа належить до останніх років XVІІ століття, і за походженням він, найімовірніше, португалець. Сам граф заявляв, що справжнє його ім’я — принц Ракоці, він син принца Ракоці Трансільванського і Текели (однак під час вивчення генеалогічного дерева родини Ракоці з’ясувалося, що принц Ракоці ніколи не був одружений на Текелі, та й син його помер у чотирирічному віці). Сен-Жермена вважали португальським маркізом, іспанським єзуїтом і навіть незаконнонародженим сином королеви Іспанії, дружини Карла ІІ, і графа де Мелгара з Кастилії.

Його ерудиція і лінгвістичні здібності не підлягають сумніву: він говорив англійською, італійською, французькою, іспанською, португальською, німецькою, російською, шведською, датською, багатьма слов’янськими і східними мовами так само легко, як і будь-який інший уродженець цих країн.

Він грав на багатьох музичних інструментах, але найулюбленішим була скрипка. Міг перебувати в глибокому трансі від 37 до 49 годин і після цього відповісти на будь-яке запитання, яке стосується минулого, сьогодення і майбутнього. Мав феноменальну пам’ять і після одного прочитування запам’ятовував цілі сторінки тексту. Міг писати обома руками одночасно: однією — вірш, а другою — дипломатичний документ найбільшої важливості. А ще казали, що він може читати запечатані листи, перетворювати метали на золото, вирощувати рідкої краси алмази. Збереглися відомості про те, що він умів поліпшувати коштовні камені, позбавляти їх вад і навіть збільшувати перлини.

Ім’я графа Сен-Жермена згадується у зв’язку з виробництвом європейської порцеляни. Його також називають негласним засновником курорту Баден-Баден. Домігся він виняткових успіхів як директор мануфактур, майстерний виготовлювач барвників і дубильних речовин. Крім того, він винайшов особливі фарби для живопису, що люмінесціюють, якими граф малював свої картини. Сен-Жермен віддавав також данину поезії і музиці. Йому належить ціла низка камерно-інструментальних і вокальних творів. Є навіть легенда, що в Чайковського був зошит з музичними композиціями Сен-Жермена і що в опері «Пікова дама» не лише розповідається про таємницю «трьох карт», яку відкрив російській княгині, що програлася в карти, Сен-Жермен, а й, можливо, лунають справжні композиції маестро серед інших музичних цитат XVІІІ століття.

Уперше Сен-Жермен привернув до себе увагу близько 1750 року, коли з’явився в Італії. Потім він жив у Голландії й Англії, а прибувши до Парижа, зумів домогтися прихильності Людовика XV і мадам Помпадур. З цього часу його ім’я згадується у зв’язку с різними політичними інтригами. Тільки він міг якимось незбагненним чином улагоджувати королівські справи і не допускати даремних жертв і воєн. Росію Сен-Жермен також відвідував не раз і був присутній під час обох двірських переворотів, коли на престол сходили імператриці Єлизавета і Катерина ІІ. Саме від Катерини граф одержав чин російського генерала і нове ім’я — граф Салтиков (за чутками, він і став батьком майбутнього імператора Павла І).

Багато хто вважав Сен-Жермена масоном, але керівники масонських лож заперечували його причетність до руху «вільних каменярів». А от король Пруссії Фрідріх ІІ називав графа Сен-Жермена просто шпигуном (і був не далекий від істини).

Достеменно про смерть графа Сен-Жермена нічого не відомо. Одні стверджують, що він помер 27 лютого 1784 року (про це є запис у церковній книзі німецького міста Екернферда). Інші засвідчують, що зустрічали його набагато пізніше зазначеної дати. Деякі вірять, що він з’являється в різних втіленнях аж до нашого часу. Розмови про Сен-Жермена не припиняються вже два століття, породивши безліч найнеймовірніших вимислів... Але, погодьтеся, легенди на порожньому місці не виникають!