Однією з найдавніших та інтригуючих загадок людства є таємниця Атлантиди. Майже дві тисячі років сотні дослідників і мислителів намагаються відповісти на два основні запитання: чи існував материк насправді і, якщо так, де його шукати?
Підтвердженням існування загадкового континенту багато дослідників вважають той факт, що розповідь Платона про Атлантиду найбільш відома, але аж ніяк не єдина. У міфології жителів островів Тихого океану є згадка про велику країну, що затонула в незапам’ятні часи: на Гаваях — це континент Сонячної сітки бога Кане, у полінезійців — Велика земля, у жителів Пасхи — острів Моту-Маріо-Хіва.
З давніх-давен дійшли індійські перекази про континент Лемурія — колиску людської культури, що пішла на дно океану. Про великий острів в Індійському океані, розташований південніше екватора, згадував також Пліній. Про залишки суші в південній частині Індійського океану писали середньовічні арабські історики. Навіть сучасники Кука були впевнені в існуванні невідомої Південної Землі, що розташовувалася в південних широтах Індійського, Тихого й Атлантичного океанів і займала величезний простір, населений 50 мільйонами осіб.
Крім того, практично в усіх древніх цивілізацій існували легенди про якихось просвітителів, що принесли стародавнім народам науку і культуру. Згідно з Геродотом, в Єгипті такі хранителі знань з’явилися близько 10 тисяч років до н. е. Приблизно в той само час прийшов з-за південного моря великий Оаннесс, який навчив шумерів розуміти писемність і навчив їх мистецтву будівництва. Герої американського епосу — перший інка Манго Капак та мексиканський Кетцалькоатль — також з’явилися з-за моря, але зі сходу. З заходу, з острова Моту-Маріо-Хіва, що потонув, приплив великий бог-просвітитель острова Пасха Маке-Маке.
Велика кількість несподіваних збігів, на думку багатьох дослідників, може бути пояснена тільки існуванням висхідної протоцивілізації, з якої виникли американські, африканські та євразійські древні цивілізації. Найкраще на її роль підходить платонівська Атлантида.
На підтвердження гіпотези наводяться такі аргументи. По-перше, всі найдавніші цивілізації виникли приблизно в той само час. По-друге, виникли вони раптово, не залишивши практично жодних слідів еволюції, крім нечітких спогадів просвітителів, які прийшли з-за моря й принесли з собою науку і культуру в готовому вигляді. Відповідно до легенд, ці просвітителі з’явилися після глобальної катастрофи, що загубила їхню прабатьківщину. По-третє, дивує збіг державних ієрархічних структур. По-четверте, найдавніші цивілізації колосальні сили й кошти витрачали на жертвопринесення та зведення величезних і дорогих культових споруд з явно вираженою астрономічною спрямованістю. Нарешті, по-п’яте, непояснена унікальність і повнота давніх знань, серед яких особливе місце знову-таки займає астрономія.
На всі ці міркування скептики дуже резонно зауважують, що матеріальних слідів існування атлантів не знайдено, а аргументи на користь існування їхньої цивілізації є або надуманими, або мають зовсім інше пояснення. І справді, Атлантиду безуспішно шукали в Атлантиці, у Середземному, Егейському і навіть у Чорному морях (остання гіпотеза, між іншим, має певні шанси на успіх, оскільки підводні дослідження щойно розпочалися), у Тихому, Індійському та в Північному Льодовитому океанах. Але за минулі тисячоліття археологічні та геологічні сліди Атлантиди не могли зникнути безвісти. Де ж їх шукати?
Група італійських дослідників вважає, що ключ до цієї загадки може бути захований... під льодами Антарктиди. Зокрема, доктор Флавіо вважає, що протоцивілізація розвинулася саме на цьому континенті. Сучасна Антарктида — найменш придатний для життя материк: 99 відсотків її поверхні вкрито кригою завтовшки майже 5 кілометрів, середня температура влітку від -30 до -500С, а взимку — від -60 до -700С. Але дослідник вважає, що в порівняно недавньому минулому клімат крижаного континенту був цілком сприятливим і змінився через поворот земної осі внаслідок космічного катаклізму. В результаті зіткнення Землі з небесним тілом величезної маси не тільки змістилася земна вісь, а й виникли повені, почалися гігантські землетруси і зливи, що загубили Атлантиду. Ця цікава гіпотеза пояснює дуже багато чого.
Антарктична Атлантида цілком вписується в древні легенди, оскільки розташована водночас у Тихому, Індійському та Атлантичному океанах. У повній відповідності з розповіддю Платона її жителі могли контролювати береги одразу трьох континентів. Наприклад, південь Африки розташовано порівняно недалеко. З Південною Америкою, відповідно до результатів останніх геологічних досліджень, Антарктиду міг з’єднувати сухопутний міст у вигляді ланцюжка островів. Досягти берегів Індостану можна було африканським узбережжям або островами Океанії, яких тоді було набагато більше.
За такого положення полюсів (Північний згідно з гіпотезою розташовувався в центрі Якутії, а Південний — у Тихому океані) Центральна Америка, Межиріччя, Індостан та Китай — всі колиски найдавніших цивілізацій — опиняються в середніх широтах із приблизно однаковим помірним кліматом, що майже відповідає клімату північного узбережжя зміщеної Антарктиди. Можливо, що після катастрофи розселення атлантів із замерзаючого континенту відбувалося не випадковим чином, а на заздалегідь колонізовані території.
Цікава гіпотеза доктора Флавіо дає відповідь майже на всі старі запитання відносно Атлантиди і виникнення цивілізації на нашій планеті. На жаль, жодних слідів космічного катаклізму того часу, а так само й конкретних доказів зсуву земної осі поки що не виявлено. Єдине, що може втішити в цій ситуації, це розуміння, що якщо доктор правий, то зі схованими в товщі антарктичної криги доказами нічого не має статися, і людство, рано чи пізно, зможе знайти свої першовитоки.
