До українського берега, розганяючи холодні хвилі Дніпра, причалив моторний човен з Білорусі. Голова Лоєвської районної ради Гомельської області Сергій Демиденко приїхав особисто, щоб запросити свого давнього приятеля — Задеріївського сільського голову Олексія Ходаша — на 60-річчя визволення району від фашистських загарбників.
— На Лоєвщині поховано 106 жителів Ріпкинського району, — розповів він. — Це здебільшого юні новобранці, яких мобілізували на фронт восени сорок третього. І досі в нас на правобережжі Дніпра працюють пошукові загони. Скільки ще невідомих солдат лежить в окопах! Недавно в одному знайшли медаль «За відвагу». Тепер у військових архівах шукаємо ім’я героя.
Разом згадали героїчне минуле. Спільно обговорили життєві проблеми. Пошкодували, що не відбудували моста через Дніпро напроти Лоєва, якого під час громадянської війни спалили білополяки. Його міцні дубові палі ще й досі видно над водою.
Тепер до місцевого прикордонного пункту пропуску «Кам’янка», який відкрито торік, щосуботи і щонеділі причалює катер з Лоєва, де в українців так багато родичів, друзів і добрих знайомих. Та пасажирів на ньому негусто.
— Дорого обходиться їм дорога, — поскаржився Олексій Ходаш голові Лоєвської районної ради. — До Чернігова квиток на автобус коштує три гривні, хоч відстань сюди 60 кілометрів. А щоб переправитися на правий берег, до Лоєва, треба заплатити сім гривень. А туди й назад —14. Скільки це треба бабусі молока чи яєць відвезти на базар, щоб вторгувати собі на дорогу?
