Адреса перша: Саратський район
Історична довідка
Сарата — селище міського типу, центр однойменного району, залізнична станція. Розташована на правому березі річки Сарати, що впадає в озеро Сасик. Відстань до обласного центру — 141 кілометр. Населення — 5,2 тисячі осіб. Засновано Сарату 1822 року на місці колишнього татарського поселення Гура-Курудер.
На околиці селища в розкопаному кургані знайдено поховання часів Трипільської культури (ІІІ тисячоліття до н. е.). Виявлено також поселення Епохи бронзи (ІІ тисячоліття до н. е.) та Черняхівської культури (ІІ—V століття до н. е.).
Саратський район утворено в 1940 році після мирного звільнення Бессарабії з-під румунської окупації. Нині тут одна селищна та 22 сільські ради. За характером виробництва район переважно сільськогосподарський. Природні умови сприятливі для вирощування зернових, соняшнику та винограду. Тваринництво м’ясо-молочного напрямку.
Одразу після приїзду до Сарати група журналістів “ГУ” передусім завітала до Центру поштового зв’язку №3, і це не випадково: його працівники зуміли не лише відновити тираж нашої газети на друге півріччя нинішнього року, а й залучити понад 120 нових передплатників. Центр в порядку експерименту створено лише на початку цього року, він охопив чотири райони — Арцизький, Саратський, Татарбунарський і Тарутинський, де було ліквідовано вузли зв’язку. Становлення нової структури йде складно, про плюси і мінуси експерименту, що його проводять у межах усієї області, казати ще зарано. Та й мети такої цього разу газетярі не мали. Місія була обопільно приємна: ми завітали, щоб подякувати поштовикам за плідну співпрацю.
Начальник центру Євгенія Георгіївна Куманова зібрала разом усіх, хто сприяв передплаті “ГУ”: працівників відділу передплати, керівників районних дільниць, начальників відділень поштового зв’язку, листонош. Казала на адресу кожного теплі слова подяки за результативну працю, до яких приєдналися і ми — газетярі. Ну а потім почалося найприємніше — відзначення тих, хто доклав особливих старань до поширення нашого видання. Річ у тім, що за рішенням редколегії газети ми прагнемо матеріально зацікавлювати поштовиків у співпраці, винагороджуємо грошовими преміями, цінними подарунками, сувенірами тих, хто не допускає спадів у передплаті “ГУ”, а тим паче збільшує тиражі. Із задоволенням вручили премії (кому 50 гривень, кому сотню з лишком, а кому й усі 250 — по заслугах, як мовиться) інструкторові з передплати ЦПЗ Любові Бурдужі, начальникам відділень зв’язку Олені Недялковій з Арцизу, Домініці Берил з Тарутиного, Валентині Грейцар із Веселої Долини, Надії Федоровій із Вознесенки, Надії Крейдинець із Райлянки. Задоволені й ті, хто отримав зручні сумки для листів, кепки і футболки з логотипами “ГУ”, інші сувеніри.
Після цієї метушливої і веселої частини зібрання відбулася серйозна розмова — про перебіг передплати на 2004 рік, про поєднання зусиль поштовиків і журналістів у подоланні проблем, які ще виникають, про шляхи залучення нових читачів газети. Загалом настрій у працівників Саратського ЦПЗ №3 такий: не тільки досягти в обслуговуваній зоні нинішнього тиражу передплати парламентської газети, а й збільшити його принаймні на п’ять відсотків. Отже, попереду нові приємні зустрічі газетярів із поштовиками, нові подяки нашим друзям.
