Початковий проект Южно-Українського енергокомплексу вражає розмахом. Шість енергоблоків АЕС, ГЕС—ГАЕС, Олександрівське і Костянтинівське водосховища... До повномасштабнго втілення задуманого приступили на початку 80-х. Але незабаром почалася ера перебудови, гласності, вибухнув Чорнобиль. У політичних боях гинули проекти і будівництва, в немилість потрапила енергетика. Через десять років ввели в експлуатацію Олександрівську ГЕС. А будмайданчик Ташлицької гідроакумулювальної станції ожив лише в останні два роки.
У 1989 році готовність пускового комплексу становила 80 відсотків. У гранітних породах проклали тунелі для підземних напірних водоводів, завершили будівництво водоприймача з підвідним каналом верхнього водоймища, монтували гідроагрегати. Далі — п’ятирічний мораторій на будівництво об’єктів енергетики, потім його зняття. Але ще надовго це дозволене до завершення будівництво прирекла на запустіння порожня скарбниця і блукаюча в пошуках орієнтирів політико-економічна стратегія.
Адже в будівельників і монтажників як: є гроші — є робота. І якщо це — творення, воно саме по собі народжує дух піднесення і натхнення. Достатньо побувати на будмайданчику Ташлицької ГАЕС, щоб духом цим перейнятися і зрозуміти — процес не зупинити. Спроби є, звичайно.
На забороні будівництва Ташлицької ГАЕС склалися кар’єри багатьох політиків, долі партій і рухів. Невже знову почнемо шарахатися?
А на Ташлику тим часом завершують складання турбін, розпочали монтаж гідрогенератора. До робіт залучено Харківський завод «Електроважмаш». Його фахівці ревізують і відновлюють устаткування, що простояло понад десять років. Сьогодні, за словами директора каскаду ГЕС—ГАЕС Павла Вірича, на пусковому комплексі, введення в дію якого заплановано на кінець 2004 року, роботи йдуть на 19 об’єктах.
Усі ці роки технарі-атомники начебто спроквола, але гласно вели просвітницьку роботу. Суть у тім, що в години малого споживання електроенергії її надлишок використовується для заповнення за допомогою насосів верхнього водосховища. Під час «пікових» навантажень ГАЕС перетворює на електричну потенційну енергію запасеної води, скидаючи її через гідроагрегати в нижнє водосховище. Призначення ГАЕС — підвищити безпеку Южно-Української АЕС, захистити частоту струму в мережі від коливань. Регулювати потужність атомної у «ручному режимі» — вочевидь не висока технологія. Ідею Южно-Українського енергокомплексу розробляли вчені «Укргідропроекту». Полягає вона в тім, що одночасно використовують три джерела енергії: могутню атомну станцію, високоманеврову гідроакумулювальну електростанцію, яка «включається» тільки тоді, коли це потрібно, і традиційну гідроелектростанцію, що використовує силу води Південного Бугу, яка рухається.
Усе це скрупульозно пояснювали енергетики народові через місцеві ЗМІ і спеціальні ілюстровані проспекти. Влаштовували «круглі столи» з участю вчених і представників громадськості, експертизи й суспільні слухання з теми. Твердо засвоївши, що виступи «проти» завжди популярніші, ніж «за», деякі політики й екологи звинувачують усіх і в усьому. Створюється враження, що добудовувати Ташлицьку ГАЕС збираються інопланетяни, котрі поставили надзавдання — нашкодити тим, хто живе на Землі. До честі професіоналів, слід сказати, що вони натиск дилетантизму витримали і, мало того, виробили власну тактику. Якщо у великій політиці заведено, втрачаючи посаду, змінювати переконання, то атомники доводять свою спроможність, працюючи над проблемами захисту природи.
Директор Южно-Української атомної Борис Білик — член постійної комісії Миколаївської облради з питань екології, охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів:
— Нині в режимі регулятора енергосистеми працює тільки Київська ГАЕС. А взагалі станції-регулятори використовують у всьому світі, їх 350, і тільки одна — в Україні. Дефіцит маневрових потужностей у країні становить майже три мільйони кіловат. Ташлицька ГАЕС потрібна. Уточнений проект враховує й усуває усі недоробки попереднього. Не буде десяти агрегатів, не буде Костянтинівського водосховища. А саме його спорудження найбільше непокоїло екологів і місцевих мешканців. Вимоги природоохоронного законодавства виконують.
Десять відсотків коштів, що акумулюються на спецрахунку ГАЕС, ідуть на соціально-екологічні програми регіону. А проблем таких чимало. Одна з них — зняття родючого шару ґрунту з території затоплення і землювання малопродуктивних земель, зміцнення берегів водосховищ, захисні лісонасадження. Крім цього, передбачається будівництво рибохідного каналу на Олександрівському гідровузлі.
На запитання, яка доля очікує на регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя», Борис Іванович відповідає оптимістично:
— Мені здається, щаслива. Ландшафтний парк відбувся, і тепер він нормально співіснує поряд з атомною станцією. Теплова станція, на жаль, не гарантувала б благополуччя. Уявіть собі: постійний дим, відвали золи, шкідливі викиди та інші «принади». Про альтернативну енергетику відомо: у значному радіусі дії вітряних електростанцій гине все живе. Ідея газотурбінної електростанції замість ГАЕС — інженерно-технічна утопія.
А природоохоронні заходи передбачено програмою будівництва Ташлицької ГАЕС. Ми плануємо насадити нові лісові масиви вздовж Олександрівського водосховища. Наші сусіди, лісівники Вознесенського району, готові брати участь у цій справі. Я вважаю, що треба окремо розглядати виробничий чинник екології і прагнути того, щоб діяльність людини не погіршувала стан довкілля. А компенсаційні заходи сприяють облаштуванню і ландшафтного парку. Тепер тут ведуть археологічні розкопки древніх поселень і стоянок, готують музейну експозицію «Історія рідного краю».
У проекті Ташлицької ГАЕС закладено баланс інтересів. З одного боку — інтереси об’єднаної енергосистеми, з другого — інтереси населення в районах, наближених до зони будівництва. Уже сьогодні за рахунок Ташлика в Арбузинці побудовано дитячий садок-школу. Газифіковано кілька сіл у Братському, Вознесенському районах, реконструйовано очисні споруди в Єланці. У Доманівці відремонтовано водогінні мережі. Навіть зміцнення основної частини Інгульського моста в обласному центрі теж виконано коштом Ташлика.
Загалом, підбиваючи підсумки всього побаченого і почутого в Южноукраїнську, можна зробити висновок про те, що проблеми екології, побуту хвилюють енергетиків аж ніяк не менше, ніж «чистих» екологів. А от ставити на кін долю ГАЕС у політико-економічних кон’юнктурних іграх не можна.
Миколаївська область.
P. S. Поки цей матеріал готували до друку, стало відомо, що на будівництві Ташлицької гідроакумулювальної електростанції утворилася складна ситуація. За дев’ять місяців 2003 року із запланованих 153 млн. грн. на добудову ГАЕС фактично одержано 65,5 млн. грн. Сума заборгованості перед заводами-виробниками за поставлене обладнання і те, яке планується поставити, становить близько 38 млн. грн. Загальні темпи будівництва значно знизилися, а земляні роботи зупинено зовсім. Це призвело до значного відпливу кваліфікованих кадрів: на сьогодні з роботи звільнилися майже 200 працівників будівельних організацій. Ввести в експлуатацію перший пусковий комплекс Ташлицької ГАЕС згідно з установленим терміном — у четвертому кварталі 2004 року — можливо лише за умови нарощування темпів робіт до кінця 2003 року та збереження їх у 2004 році.
