«Голос України» на Волині

Ми вже покидали гостинний районний центр Шацьк, де на зустрічі з активом розповідали про газету, про Київ, роботу Верховної Ради, коли голова райради Леонід Кислюк сказав:

— Уперше за два десятиліття народжуваність у районі торік зрівнялася зі смертністю.

У його словах була не тільки констатація факту, а й гордість. І не тільки тому, що він сам недавно вдруге став батьком, з чим ми його привітали. А передусім тому, що це ознака поліпшення рівня життя волинян. Ознака того, що вони перестали боятися не тільки за своє майбутнє, а й майбутнє своїх дітей. Підтвердження цьому ми знайшли і під час подальших зустрічей.

...про місцеве самоврядування

Голова обласної ради Василь Дмитрук — корінний волинянин. Він тривалий час очолював господарство у Луцькому районі, а потім — і сам район. Тобто добре знає проблеми краю. Однак розмова почалася з його компліменту газеті:

— Коли мені приносять свіжу пресу, першим я читаю «Голос України». Мені подобається, що газета не обходить проблеми регіонів, детально аналізує ситуацію з розвитком місцевого самоврядування. Ми на Волині проводимо серйозну лінію щодо його розвитку, залучення людей до управління, вирішення проблем територіальних громад.

Ось так і перейшли до головної теми нашої розмови. Тим більше, що волиняни передусім прагнуть стимулювати керівників місцевих рад до активізації їхньої діяльності: проводять навчання, узагальнюють досвід, нагороджують кращих.

— Якщо в минулі роки кращі сільські голови отримували грошові премії, то в нинішньому переможець отримав у подарунок автомобіль.

Дивуватися нема чому. Вже 379 сільських рад Волині мають власні надходження, що дає їм змогу утримувати фельдшерсько-акушерські пункти, школи, впорядковувати села й дороги.

Напередодні нашого приїзду у Волинський край тут пройшов день депутата обласної ради. Обранці регіонального представницього органу аналізували, як виконуються прийняті ними рішення. Не на папері, а на селі. Зокрема, в Луцькому районі. Бо мова йшла про обласну програму розвитку села до 2005 року.

А заступник голови обласної ради Василь Струк розповів ще про одну ініціативу мешканців Лесиного краю, як любовно називають Волинь її жителі. Так, деякі сільські ради почали засаджувати лісом землі, непридатні для сільськогосподарського виробництва. І тут ми дізналися ще одну цікаву деталь: навіть на Волині, яку називають краєм лісів і озер, зелених насаджень малувато. Бо в попередні роки лісоводи більше рубали дерев, аніж саджали.

Василь Дмитрук висловив переконання: гасло «кадри вирішують усе» знову набуває актуальності. Особливо з огляду на зростання ролі територіальних громад у вирішенні власних соціально-економічних проблем.

Село Дубове на Ковельщині здавна славиться не тільки високими врожаями, а й, передусім, тваринництвом. Бо керівник місцевого товариства з обмеженою відповідальністю Софія Пашко переконана: на тутешніх бідних грунтах зиск можна мати лише з цієї галузі.

Попри складну економічну ситуацію в державі, місцеві господарники більше сподіваються на себе, а не уряд чи обласне керівництво. Господарство продовжує тримати високу марку: вирощує понад три тисячі голів худоби. А минулого року з розрахунку на сто гектарів землі одержали по тисячі центнерів молока і по 120 центнерів м’яса. Відтак у касі господарства кошти не переводяться. Минулого року середньомісячна зарплата у Дубовому становила 250 гривень. А ще 205 тисяч гривень виплатили за оренду майнових паїв.

До речі, про паї. Майже всі жителі села прийняли рішення господарювати колективно, а тому й об’єдналися в товариство з обмеженою відповідальністю.

— Ми не стояли на перепоні тим, хто хотів самостійного хліба. Лише непокоїло те, що поля в результаті розподілу паїв могли бути розірвані на клапті. А тому шляхом переговорів удалося досягти компромісу, — розповідала Софія Овсіївна головам райдержадміністрацій, які приїхали того дня в Дубове перейняти досвід ковельців.

Проте вона не приховувала й проблем, з якими стикаються нині трудівники села. Ми не будемо говорити про кошти, кредити, звернемо увагу на інше. Господарство пропонує спеціалістам-ветеринарам зарплату в 400 гривень, ключі від квартири, однак молоді люди віддають перевагу роботі в державних установах. Зокрема, на митниці.

Про іншу сільську проблему розказав голова обласної ради Василь Дмитрук. Виявляється, сьогодні, особливо у приміських селах, де є дороги, ходить автотранспорт, можна жити, не працюючи. Багато селян отримують допомогу на дітей, стоять на обліку на біржі праці. Їм пропонують роботу, за яку платитимуть 300—400 гривень плюс 50 копійок на обід, але... Не хочуть іти в поле. Дивина та й годі.

І справді, нині на Волині добре відлаштована система соціального захисту. Особливо у Ковельському районі. Голова райдержадміністрації Віталій Карп’юк з гордістю показував колегам з інших районів приміщення служби соціальної допомоги. Воно міститься майже в центрі старовинного міста і великого залізничного вузла. Воно й належало залізничникам. Там знаходився відомчий дитячий садочок. Однак будинок поступово старів, бо йому уже перевалило за сотню років, а тому садочок перевели в інше місце. Залізничники прислухалися до прохання керівництва району і передали його на баланс ковельцям. Затим зробили капітальний ремонт, і тепер за допомогою комп’ютерної системи можна будь-якої миті довідатися, хто з жителів району потребує допомоги. І якої.

Саме соціальному захисту людей і приділяє головну увагу голова Волинської обласної держадміністрації, Герой України Анатолій Француз. Саме на цьому питанні акцентувалася увага під час його зустрічі з головним редактором «Голосу України» Анатолієм Горловим та працівниками парламентського видання. Тим більше, що в керівника обласної виконавчої влади набралося чимало прикладів, як мовиться, з життя. Адже напередодні у Ківерцівському районі протягом трьох днів відбувалося виїзне засідання колегії облдержадміністрації. Її працівники побували в кожному із 72 сіл району, вели прийом громадян, вникали в їхні потреби й проблеми. Напевне, після подібного засідання колегії зародилася ідея запровадити «паспорт» кожного населеного пункту.

— Я повинен знати, скільки в селі живе пенсіонерів, інвалідів, самотніх старих людей, — розповів Анатолій Йосипович. — Чи є там фельдшерско-акушерський пункт, скільки на прилавку магазину товарів, вироблених в області, і тому подібне. І, повинен сказати, складається доволі цікава картина. Оскільки на прийом приходить за три дні 100-150 чоловік. Один раз розмова з селянами затягнулася до 1-ої ночі. Таким чином можна визначити больові проблеми, які непокоять жителів району, і, відповідно, вжити заходи. Скажімо, щодо транспортного сполучення. Адже ті, хто видає ліцензії, повинні дбати, щоб транспорт ходив і до віддалених сіл. Або - інша проблема: дороги з твердим покриттям. Є керівник управління, який повинен дбати про розширення мережі таких доріг. Крім того, проведення виїзного засідання колегії, запровадження паспортів населених пунктів дає можливість контролювати виконання доручень. Водночас треба визнати, що недопрацьовує в таких випадках місцева влада.

А взагалі на Волині нині приділяється чимало уваги соціальному захисту. Передусім людей похилого віку, а також тих, хто потребує допомоги. Так, у селі Гаразджа, що під обласним центром, зводиться реабілітаційний центр для престарілих. Передбачено встановити 700 телефонів інвалідам війни. Тобто людина перебуває в центрі уваги обласної влади.

Зрозуміло, на зустрічах з нами, представниками парламентської газети, мешканці поліського краю не могли не зачепити цієї теми. Перша розмова відбулася в Шацьку на зустрічі з активом району. Її своєрідне продовження відбулося і в Волинському державному університеті імені Лесі Українки. Тут розмова навіть перейшла усі часові ліміти. І студенти, і викладачі цікавилися позицією різних парламентських фракцій і депутатських груп, запитували про думку журналістів «Голосу України» щодо необхідності зміни моделі управління державою, підвищення солідарної відповідальності уряду і Верховної Ради України. Водночас викладали своє бачення шляхів реалізації політичної реформи.

Цікаво, що молодь вважала за потрібне розширити права й можливості місцевого самоврядування, позбутися дуалізму влад на обласному й районному рівні. Пролунала думка про те, що законодавство про місцеве самоврядування потрібно підводити під вимоги Європейської хартії про місцеве самоврядування. Тобто місцеві ради повинні утворювати виконавчі органи, а не передавати свої функції державним адміністраціям. Останні, на думку викладача університету Валентина Малиновського, могли б виконувати контрольно-моніторингові функції.

Взагалі зустріч журналістів парламентської газети з викладачами й студентами Волинського держуніверситету проходила в рамках підготовки до десятирічного ювілею вузу. Готуючись до знаменної дати, тут вирішили започаткувати цикл зустрічей, публічних лекцій, презентацій книг відомих політиків та науковців. Зі студентами, крім нас, уже спілкувалися перший президент незалежної України Леонід Кравчук, народні депутати України Ігор Юхновський, Борис Тарасюк та інші видатні постаті сучасності.

Розмова про політичну реформу йшла і на зустрічі з депутатами Луцької міської ради. Щоправда, представників міської представницької влади більше цікавили питання комунальної власності, впорядкування бюджетних відносин. А міський голова Антон Кривицький запропонував редакції організувати «круглий стіл» з цих проблем, а ще — з житлово-комунальної реформи. Адже хоч Луцьк до деякої міри — щасливий виняток, міська влада досить часто стикається з проблемами неплатежів, і не тільки мешканців, а й різних організацій. До того ж, лучанам хотілося б мати більше прав щодо формування власного бюджету, більшої прозорості у міжбюджетних відносинах.

Як засвідчили наші зустрічі і розмови з керівниками обласної представницької та виконавчої влади, починає зростати активність наших співвітчизників, вони активніше цікавляться місцевими проблемами, прагнуть бути причетними до соціально-економічного розвитку свого села, міста, району.