Чаcто, cтежачи за карколомними перипетіями сюжету чергового бойовика, ловимо себе на думці, що автори з кількістю збігів вочевидь передали куті меду. Неймовірно, вигукуємо ми, у житті так не буває! Хоча це твердження цілком можна спростувати.
30 травня 1867 року в Турині день шлюбу принцеси Марії дель Поццо делла Чистерна і Амадео, герцога д’Аости, сина короля Італії, був потьмарений низкою таких пригод: придворна дама, що відала гардеробом принцеси, повісилася; воротар палацу перерізав собі горлянку; церемоніймейстер, що очолював весільний похід, зазнав сонячного удару; колеса весільного потяга задавили начальника станції; радник короля упав з коня й розбився; свідок нареченого застрелився. Чи варто говорити, що молодята жили не надто щасливо?
1898 року письменник Морган Робертсон у романі «Марнота» описав загибель велетенського пароплава «Титан» після зіткнення з айсбергом у першому своєму рейсі... А 1912-го, 14 років потому, Велика Британія спустила на воду теплохід «Титанік», і у багажі одного з пасажирів виявилася книжка «Марнота» про загибель «Титана». Все написане у книжці втілилося в життя, збіглися буквально всі деталі катастрофи... Книга з докладним описом загибелі корабля потонула разом із ним. А ще через 27 років, 1939-го, у тому само районі Атлантики, де затонув «Титанік», вночі плив інший корабель — «Титаніан». Послухавшись інтуїції, вахтовий офіцер раптом дав команду «стоп-машина». Коли судно зупинилося, з темряви з’явився велетенський айсберг і завдав по корпусу судна сильного, хоча й не смертельного удару...
Більшість збігів, на щастя, не мають таких трагічних наслідків, що, проте, не робить їх менш вражаючими. Дуже цікава «рибна історія», що сталася протягом дня з відомим психологом Карлом Юнгом. Почалося з того, що на обід йому подали рибу. Сидячи за столом, він побачив рибний фургон, який проїздив повз. Потім його друг і співтрапезник за обідом раптом завів розмову про звичай «робити квітневі риби» (так називають першоквітневі розіграші). Невдовзі до Юнга прийшов колишній пацієнт і приніс на знак подяки картину, на якій було зображено велику рибу. Згодом з’явилася дама, котра попрохала лікаря розтлумачити її сон, в якому фігурувала вона сама у вигляді русалки, а за нею пливла зграйка риб. А коли вражений Юнг пішов погуляти до озера, щоб спокійно обміркувати всю низку дивних подій, то... послизнувся на викинутій на берег рибці.
За кілька днів до висадки союзних військ у Нормандії 6 червня 1944 року в газеті «Дейлі Телеграф» було надруковано кросворд, який наробив переполоху в усіх спецслужбах Сполучених Штатів Америки і Великої Британії. Річ у тім, що він містив чимало строго засекречених кодових позначень плацдармів і планованих воєнних акцій («Омаха, «Юта», «Малберрі». «Нептун» тощо). Була в ньому й назва цілої операції — «Оверпорд». Розслідування не виявило витоку інформації. Укладачем кросворду виявився шкільний учитель, який був вражений не менш за контррозвідників.
1973 року на Бермудах таксі збило двох братів, які їхали дорогою з порушенням правил. Удар був несильний, брати одужали, але урок не пішов їм на користь. Рівно за два роки на тій само вулиці, на тому самому мопеді вони знову потрапили під таксі. Поліція встановила, що в обох випадках у таксі був той самий пасажир, але цілковито відкинула версію умисного наїзду.
1976 року дорожні поліцейські Рима зафіксували свого роду рекорд. У транспортні пригоди в той само день і практично водночас потрапили одразу семеро чоловіків з однаковими іменами і прізвищами. Усіх везунчиків, котрі дивом уникнули загибелі, звали Джакомо Феліче (у перекладі з італійськоі — Щасливий).
1975 року в Детройті (США) маленька дитина впала з вікна 14-го поверху просто на голову містера Джозефа Фіглока. Точнісінько рік потому цього пана знову понесло точнісінько на те само місце. На голову йому знову «спікірувала» та сама дитина. Хоча за рік маленький непосида неабияк набрав ваги, і цього разу все скінчилося гаразд.
1997 року відома радянська фігуристка Ірина Родніна приїхала разом зі знайомим до Лос-Анджелеса і, проминаючи кафе, почала пригадувати: «Отут колись ми з першим спортивним партнером Улановим вперше зайшли в кафе за власні гроші. Он за тим столиком...» Яке ж було її здивування, коли за цим столиком вона побачила самого Уланова; з’ясувалося, він також привів сюди знайому показати місце, де він уперше сидів у кафе «з самою Родніною»!
А в одному із супермаркетів англійського графства Чешир от уже протягом п’яти років кояться незрозумілі дива. Тільки-но за касу номер 15 сідає касирка, як за кілька тижнів вона стає вагітною. Повторюється все з дивовижною сталістю. Результат — 24 вагітні, 30 народжених дітей. Після кількох контрольних дослідів, які закінчилися «вдало», наукових висновків не було. Але серед жінок, які потерпають від безпліддя, з’явилися бажаючі працювати касирками.
Провидіння інколи підкидає і своєрідні каламбури з іменами. Всі капітани й боцмани російського бойового корабля «Летучий» завжди мали «літальні» прізвища: Воробйов, Лебедєв тощо. У їдальні м. Борщів (Тернопільська область) працювали кухарі Каша, Борщов і Лапшина, до того ж остання приїхала туди з міста Кашина (Калінінська обл.). У лондонському районі Грінбері Хілл за убивство сера Едмундбері було повішено трьох злочинців, прізвища яких були Грін, Бері і Хілл. Газета «Уїклі ньюс» від 15 травня 1976 року повідомила, що акушер Триплетт (англійською — «Потрійний») уже втретє прийняв трійню! З 1955 року преса періодично повідомляє про мешканця Вермонта Ватермана (англійською — «Водяний»), будинок якого протягом багатьох років, попри всі зусилля сантехніків, щороку підтоплюється.
Кожен із наведених фактів по-своєму неймовірний. Пауль Кеммерер, який протягом 20 років вивчав такі феномени, 1919 року дійшов висновку, що збіги й дивні послідовності «всюдисущі й нескінченні в житті, природі й космосі». Кому потрібна ця складна, заплутана, незбагненна гра? Богові, всесітньому розумові, звичайній випадковості чи нашій власній уяві? Цілком імовірно, що у світі немає нічого випадкового, а є закономірності зрозумілі і закономірності незрозумілі...
