Позов до суду на Запорізьку атомну електростанцію підготувало і зажадало подати від імені Нікопольської міської ради консультативне об’єднання тутешніх політичних партій і громадських організацій. Депутатам нічого не залишається, як підтримати «ініціативу». Річ у тім, що наперекір волі мешканців Нікополя, сусіднього Марганця і багатьох довколишніх сіл атомна електростанція збудувала і ввела в експлуатацію сухе сховище відпрацьованого ядерного палива. А це за 8—10 кілометрів від згаданих міст і місць, близько трьохсот тисяч жителів яких ще майже десять років тому з цього приводу провели референдум і категорично висловилися проти будівництва «могильника». Здійснити таку акцію їм дозволив Закон «Про ядерну енергетику і радіаційну безпеку». То нехтувати вимогу людей справді ніхто не мав права. Тим паче що пізніше, у 1995 році, Верховна Рада України спеціальною постановою «додатково» зобов’язала всі діючі в нас АЕС «погоджувати з місцевими органами влади заходи безпеки». В даному разі «з жителями правого берега Дніпра, що навпроти Енергодара», ніхто нічого не погоджував і «дозволу ніхто ні в кого не питав».