Як відомо, четвер — рибний день. А втім, риба, за твердженням медиків, корисна і в інші дні тижня. Цей харчовий продукт живить клітини мозку, зміцнює кісткову тканину, підвищує імунітет, подовжує життя. Тому, згідно з нормами, встановленими фахівцями НДІ харчування, в нашому щоденному меню закладено 70 грамів рибопродуктів.

У рейтингу популярності дарів моря серед наших співвітчизників лідирує оселедець. За ним йдуть кілька, мойва, минтай, скумбрія. За статистичними даними, одержаними на основі аналізу українського рибного ринку, в місяць населення країни споживає до восьми тисяч тонн оселедців і лише 200 тонн червоної риби. Ці дані на користь оселедців обумовлено певніше не смаком, а купівельною спроможністю громадян. Ми їмо оселедці не тому, що вони дуже корисні, а тому, що дешеві.

Експерти оцінюють обсяг українського ринку мороженої риби в 100—150 тисяч тонн, а місячний обіг товару —в 20—25 млн. грн.

За якістю привізної риби стежать кілька державних інстанцій — санепідемслужба, ветінспекція, митниця і Держстандарт. Такий суворий контроль захищає наш ринок від неякісної, простроченої продукції. Мало того, кілька років тому було розроблено спеціальний сертифікат на рибні поставки норвезької продукції, що враховував дати вилову і заморожування риби. Їх ставлять не тільки на всій партії, а й на кожній коробці з товаром, що швидко псується.

А звідки пливе рибка на українські прилавки? Основним імпортером цього товару ось уже кілька років є Норвегія (більше половини обсягу всіх рибних продажів припадає на Україну). Далекосхідні оселедці поступаються норвезьким якістю заморожування і розфасування. Та й ціна в російського товару дорожча. Позначаються транспортні видатки. Якби скасували міжнародний транспортний тариф між Росією та Україною, то собівартість поставок риби із сусідньої держави скоротилася б утричі. А отже, знизилися б і ціни на споживацькому ринку.

А особливістю норвезької рибної торгівлі є те, що товар нашим закупникам продають у кредит. Щоправда, «кредитна» рибка часто-густо гіршої якості, ніж та, яку закуповують і оплачують у повному обсязі.

Фахівці великих риботорговельних компаній сьогодні кажуть про перерозподіл рибного ринку в Україні. За рибне місце борються і місцеві компанії, які контролюють поставки з-за кордону. Це засвідчують аж ніяк «несмачні» факти: замах на керівника однієї української риботорговельної фірми, арешт податковою міліцією великої партії риби другої компанії та активна реклама в ЗМІ третьої. Представники одного з великих імпортерів риби ТОВ «Скандинавія» кажуть про контрабанду як про головну проблему нашого ринку, обіцяють інвестиції і буцімто мають намір побудувати переробний завод, продукцією якого можна нагодувати не одну Україну (про що пишуть деякі видання). Часто на такі зустрічі з пресою для вагомості заходу запрошують і чиновників. Щоправда, складається враження, що в піар-акціях комерційних структур вони грають роль весільних генералів.

Водночас експерти стверджують, що нелегальна міграція рибного товару на наші прилавки незначна і має «човниковий» характер. А це означає: рибний ринок і якість товару поки що під контролем.

Але вже сьогодні тихоокеанський промисел дає значно більше риби, ніж здатні переробити російські підприємства. Тому цей швидкопсувний надлишок необхідно скоро реалізувати, і не обов’язково легально. А для цього український ринок найбільш підходящий. От тільки чи витримають наші шлунки таку велику кількість нелегальної і несертифікованої риби, поки що незрозуміло...