Ми з чоловіком родом з Корсунь-Шевченківського району. Та доля закинула нас у Краматорськ, де чоловік до 1985 року, аж доки не вийшов на пенсію, служив у армії. Так тут і залишилися. Понад 50 літ ми у Краматорську. Завжди почувалися патріотами України, надто ж зараз, коли вирішується доля країни, коли от-от наш народ та славні захисники виметуть поганою мітлою путінських окупантів і наших обдурених сепаратистів, які продалися ворогу за 500 грн. на день. Вірите, ми з чоловіком шоковані, що таке може бути. Щодня молюся Богу, аби дав сили та витримки нашим бійцям і щоб вони з перемогою живими та здоровими повернулися до своїх домівок. Коли б не вік, то й ми з чоловіком пішли б у волонтери. Будь-що готові робити, аби допомогти. Я, приміром, могла б сиділкою-санітаркою: і водички подам, і рани обмию, і чубчик розчешу, і постіль поміняю, і батькам подякую — руки їм цілуватиму, у ноги їм вклонюся — за те, що виростили справжніх захисників своєї неньки-України. А чоловік мій став би поряд з рядовими воїнами-волонтерами і дав би відсіч путінським зайдам та запроданцям.
Славні наші воїни, наші захисники, солдати й офіцери, усі, хто у тяжкий час став на захист Вітчизни та мирних громадян України! Не занепадайте духом, повертайтесь з перемогою. Правда на нашому боці. Низький вам уклін та хай вас Бог береже! Слава Україні й Героям Слава!

Краматорськ 
Донецької області.