«Насильство щодо жінок завдає невимовних страждань, приносить горе у сім’ї... і доводить суспільство до зубожіння. Воно не дає змоги жінкам використовувати всі свої потенційні можливості, обмежує економічне зростання і підриває розвиток. Там, де існує насильство щодо жінок, не може бути й мови про цивілізоване суспільство... Ми маємо раз і назавжди встановити, що, коли мова заходить про насильство щодо жінок, не може бути ніяких підстав для терпимості, ніяких прийнятних виправдань» (з послання Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна).

Трохи фактів

В індустріально розвинених країнах у загальному показнику смертності жінок у віці 15—45 років в 19% випадків вона настає через зґвалтування й рукоприкладство в родині. Тобто кожна п’ята жінка помирає від травм і хвороб у результаті насильства.
40% американок і 59% японок хоч раз ставали жертвами знущань партнерів.
Кожна десята француженка була жертвою домашнього насильства, а шість заміжніх жінок щорічно гинуть від побоїв чоловіка.
Кожен рік майже тисяча українських жінок помирає від рук своїх обранців. А 78 тис. осіб перебувають на обліку за насильство в родині (94% з них — чоловіки).
За даними статистики, близько 60 млн. жінок щорічно гинуть унаслідок різних форм насильства. Усі вони вважали, що будуть щасливі в шлюбі, ніхто не мріяв про побої й знущання... Можливо, знання психологічних особливостей чоловіків, схильних до насильства, дало б їм змогу зробити правильний вибір, зберегти здоров’я й життя.

Портрет агресора

Американський психотерапевт Ланді Банкрофт працює з проблемами сімейного насильства понад 20 років. У своїй книзі «Навіщо він це робить?..» автор подав психологічні портрети чоловіків, схильних до насильства.
Він контролює вас. Спочатку це можуть бути цілком невинні на перший погляд дрібниці: коментарі з приводу вашого одягу, зовнішності (занадто відверто, зухвало, сексуально); постійні поради, як вам краще поводитися, що казати й що думати, як ставитися до друзів, спілкуватися з родичами. При цьому починає дратуватися, коли ви не чините за його рекомендаціям або не поділяєте його погляди на політику, особисті стосунки, музику й т. п. Від нього можна часто почути фрази: «Я б на твоєму місці...», «Тобі не треба думати, а треба просто робити те, що я скажу», «Я краще знаю, що тобі потрібно».
Власник. Він дзвонить вам кілька разів на день, відслідковує, що ви робите, і наполягає, аби ви весь вільний час проводили з ним. Найчастіше власники видають це за любов до вас. Але насправді за цим стоїть невпевненість і прагнення тотального контролю: вас кохають не як незалежну людину, а як власність, яку потрібно оберігати. Через якийсь час ви відчуєте себе, мов під прицілом... Почнуться напади ревнощів. А ревнощі — це завжди ознака майбутнього насильства.
Він завжди правий. У разі проблем він завжди звинувачує когось або щось, ніколи не визнає своєї провини. Якщо дає обіцянки й не виконує їх — знаходить собі виправдання. Згодом мішенню його обвинувачень і претензій станете ви.
У нього подвійні стандарти. Побоюйтеся чоловіка, у якого є одні правила для себе й інші для вас.
Він грає на публіку. Агресори вміють влаштовувати справжнє шоу: як вони чудово з вами поводяться, якщо на них дивляться. Насильство ж виявляють без свідків.
Він зневажливо відгукується про своїх колишніх. Певна міра неприйняття колишніх стосунків цілком нормальна. Однак вас має насторожити, коли він розповідає, що колишня подружка або дружина обвинуватили його в жорстокості: переважна більшість заяв про насильство є правдивими. Зверніть увагу, чи бере він на себе відповідальність за проблеми в попередніх відносинах. Якщо в нього завжди й у всьому винна жінка, то незабаром це пролунає й на вашу адресу.
Він робить вам послуги, про які ви не просили, або демонструє показну щедрість, яка бентежить вас. Це може означати, що чоловік намагається викликати у вас почуття, буцімто ви йому винні.
Він вважає жінок людьми другого сорту й поводиться нешанобливо стосовно вас. Неповага — це ґрунт, на якому росте насильство. Якщо чоловік принижує вас, ігнорує ваші почуття й вашу думку, грубий з вами в присутності інших і вважає це нормою, то за цим підуть контроль і насильство. Інша крайність: чоловік ідеалізує вас, поводиться з вами, як із кришталевою вазою. При цьому бачить не вас, а лише власну фантазію, і якщо вам не вдасться відповідати його ідеалу, він стане грубим і злим. Насправді різниця між чоловіком, який ображає вас, і чоловіком, який ставить вас на п’єдестал, не така вже й велика. Обоє вони демонструють свою неспроможність поважати реальну людину, а не власні ілюзії.
Також вас має насторожити, якщо:
  його приваблює ваша беззахисність.
 він чинить на вас тиск, щоб домогтися сексу.
 він занадто швидко починає вважати ваші стосунки серйозними.
 коли він сердиться, він лякає вас.
 він зловживає наркотиками або алкоголем.
Домашні ґвалтівники не вміють розрізняти любов і насильство. Можуть навіть убити свого партнера, а потім заявити, що причиною була... нестримна пристрасть.
Проблема в цінностях
Насправді немає психологічного тесту, який би відрізнив чоловіка, схильного до насильства, від чоловіка, що поважає жінок. Насильство не є наслідком емоційних травм у дитинстві або нестачі якихось навичок. Не залежить від типу особистості. Насильство — це проблема цінностей, а не психології. Злісна й образлива суть агресора зазвичай прихована й виявляється переважно наодинці з партнером.
Чи бреше агресор, коли каже, що кохає вас? Зазвичай ні. Багато чоловіків, схильних до насильства, переживають дуже сильні почуття, які називають любов’ю. Для багатьох — це єдині почуття до жінки-партнера, які вони мали, і такі люди просто не знають, що це не кохання. Насправді вони відчувають:
 бажання, щоб метою вашого життя було зробити щасливим його;
 бажання мати до вас сексуальний доступ;
 бажання мати вас і контролювати вас.
Ці бажання — важливі аспекти того, що чоловік вважає романтичним коханням. Він може відчувати щире кохання до жінки, але для цього має повністю змінити свій погляд на життя й приборкати насильницькі та власницькі бажання, навчитися справжньої турботи.
І поки жінка виправдовує дії агресора «травмами дитинства», особливостями темпераменту або труднощами на роботі, поки не зрозуміє, що йому це просто приносить задоволення і сходить із рук, насильство триватиме.
В 2001 році був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» — комплексний нормативний акт, спрямований на запобігання цьому принизливому й соціально негативному явищу. Винних притягують до кримінальної, адміністративної чи цивільно-правової відповідальності. Однак законодавство з питань попередження сімейного насильства стане ефективним інструментом захисту від приниження й побоїв тільки за умови активної протидії кожного з нас.

Ірина Фадєєва, соціально-психологічний центр.

Славутич.

Мал. Костянтина КАЗАНЧЕВА.