«Хай татова сила і мамина ласка ідуть до маленьких сердець», — у цих словах з відомої колисанки образно й точно сказано про роль матері й батька у становленні маленької людини. Але роль батька часто недооцінюють. Саме про неї ми й розмовляємо із завідувачкою кафедри психології і педагогіки Київського інституту бізнесу та технологій Людмилою Гридковець.
— Роль батька в житті дитини унікальна і надзвичайно важлива, — стверджує пані Людмила, — просто його функції не завжди помітні. Уявімо собі людину в образі дерева, що росте, при цьому батьки виступають в якості грунту. І от той прошарок, що на поверхні, де відбувається обмін із зовнішнім середовищем, — це, по суті, мама. А батько — шар землі, розташований у глибині, тобто там, де живиться основне коріння. Якщо цей грунт твердий, неякісний, то коріння йде по поверхні. І небезпека полягає в тому, що від подуву життєвого вітру дерево без глибокого коріння досить легко завалюється. Тобто батько виконує непомітну зовні функцію — дає глибину коріння і живить його. В основі переважної більшості конфліктів, які призводять до негативних наслідків (зокрема психічних розладів, формування залежностей), найчастіше лежить конфлікт не з матір’ю (хоч зовні може так здаватися), а з батьком!
— Через що він розвивається?
— Насамперед через непрощення батька. За те, що не виконував своїх функцій, не цікавився дитиною, за алкоголізм, агресію, за те, що полишив родину, не був батьком узагалі... І навіть за те, що дозволив мамі одноосібно керувати всім.
— Непрощення батька може стати серйозною особистісною проблемою людини протягом життя?
— Безперечно. Скажу з власного досвіду: працюючи, наприклад, з чоловічою гомосексуальністю, завжди вдається вийти на рівень непрощення батька. Хоч людина могла мати конфлікт і з матір’ю, сестрами, але на перший план у процесі роботи незмінно виходив конфлікт із батьком.
— Які саме функції батька у вихованні дітей?
— Насамперед він має бути хорошим чоловіком своєї дружини. Бо насправді людина акумулює модель родинних взаємин у батьківській сім’ї. І коли батько виявляє повагу до власної дружини, матері дітей, то він демонструє оцю базову взаємодію у міжособистісних стосунках. Тому його найперше завдання — зробити щасливою жінку, а жінка зробить щасливою дитину. Це своєрідна зв’язка поширення щастя. Другий чинник — безпосереднє спілкування з дітьми. Батько формує в дитині основну структуру особистості, а мама її наповнює. Тато покликаний дати нащадкові засадничий життєвий каркас. Туди входять головні цінності, зразки поведінки, зокрема почуття гідності — тобто все те, що стосується стійких елементів цілої конструкції. Якщо ж він не виконує означеної функції, його намагається замінити мати. Вона, звісно, дуже багато вкладає в дитину — може активізувати емоційну сферу, формувати душевність. Однак за своєю природою (жінки більш емоційні, чоловіки більш логічні) вона не може створити стійкої базової системи цінностей майбутньої особистості. Її творить батько.
— Які наслідки має відсутність батька в родині?
— У цьому випадку важливо, яку позицію щодо батька займає мама. Бо в нашому несвідомому прописуються не тільки реальні образи, а й ті суб’єктивні, які закладаються в різних ситуаціях. Якщо, скажімо, мати наголошує на тому, що «батько твій — негідник, він покинув тебе, коли ти ще не народився», то у дитини відбувається відторгнення батька як такого. Це захисна реакція від болю. Бо якщо дитина не відторгатиме, то вона має визнати, що була непотрібна батькові, а це додаткові больові переживання. Але в кожного з нас у несвідомому прописані образи «внутрішньої жінки» і «внутрішнього чоловіка». Вони формуються відповідно за типом образу матері й батька. Якщо ж батько викинутий із системи і по суті з несвідомого як образ, то місце «внутрішнього чоловіка» займе порожнеча. Коли така дівчина підросте й шукатиме свою половинку, існує велика загроза того, що вона або гідного чоловіка знецінюватиме до образу порожнечі, або взагалі не зможе знайти собі пари. Бо образ порожнечі буде для неї основним символом чоловічості.
Про інші наслідки фізичної чи моральної відсутності батька в родині, неповноцінного виконання ним власних обов’язків Людмила Гридковець розкаже у наступних випусках «Сім’ї».
Розмову вела Тетяна КРОП.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
