Що ми розуміємо під таким важливим поняттям, як Добро? І чому необхідно велику увагу приділити вихованню в дитині доброти й доброзичливості?
У Євангелії від Луки є такі вірші: «І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви», «Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його».
«Світ — немов море. Хочеш плисти, збудуй човна із добрих справ» (Ібн Сіна).
«Життя таке коротке: спішіть робити добро» (Олександр Довженко).
Та й у Тараса Шевченка є: «Раз добром нагріте серце вік не прохолоне».
А Великий тлумачний словник сучасної української мови зазначає: «Добро — усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям; благо; добра, корисна справа, вчинок». «Доброта — чутливе, дружнє ставлення до людей; привітність, ласка, прихильність».
Як же навчити дитину оцінювати свої слова та вчинки і підштовхнути до добрих справ? Педагог Любомира Калуська з Івано-Франківська пропонує такий шлях:
— Поясніть синові чи доньці, що добро і зло живуть у хатинці, яка називається серцем. Якщо дитина робить добрі вчинки, то її серденько веселе, червоне, а коли погані, то серденько сумує і чорніє. Виготовте разом з нею червоні і чорні сердечка. Хай самостійно вчиться оцінювати свої добрі і погані вчинки. В одну коробочку дитина відкладатиме за добрі вчинки червоні сердечка, а в другу — чорні. Наприкінці кожного тижня підраховуйте серця. Похваліть за добрі вчинки (за червоні сердечка). Якщо за тиждень назбирається більше чорних сердечок, скажіть дитині: «Мені шкода, що у тебе більше чорних сердечок, ніж червоних. Сподіваюся, що наступного тижня ти порадуєш усіх нас своїми гарними вчинками і червоних сердечок буде більше». Кожного наступного тижня починайте все спочатку. Згодом така наполеглива взаємодія з дитиною, яка не вимагає великих затрат часу і зусиль, дасть добрі плоди: у малюка виробиться звичка жити за законами добра.
