У ніч безсонну напишу 
рядки, 
Що невимовним болем 
оповиті, 
Бо в Україні — он — 
бойовики, 
Війна, розруха, біженці, 
убиті. 
Що думав той, хто розв’язав 
мішок 
І висипав на нас страшні 
нещастя? 
Весь світ принишк — 
у людства стався шок: 
Чи подолать нам Путіна 
удасться? 
«Збирач земель», що 
розпочав війну 
Жорстоку, підлу, злу, 
несамовиту, 
Криваву, безпідставну, 
затяжну... 
... Привів кремлівську 
озвірілу свиту. 
Фашист новітній слави 
захотів? 
Здолати незалежних 
українців?! 
Зробив умить із росіян-
братів 
Ненависних і проклятих 
чужинців. 
А ті, зомбовані, страшні 
бойовики 
Йдуть заробляти долари 
на смерті... 
Один лиш рух злочинної 
руки —
І сотні доль спаплюжені 
та стерті! 
Із мінометів, «градів», 
«буків» б’ють, 
Вже схожий край на 
вилинялу хустку. 
Перетекла з Росії 
каламуть, —
Зробить з Донбасу ворог 
хоче пустку! 
За що вбиваєте й калічите 
людей? 
За що згорають у вогні 
солдати?! 
І у ім’я яких святих ідей, 
Ви хочете шматок землі 
відтяти? 
Не даймо ж затягнути 
той аркан, 
Аби біда усіх не зачепила...
...Щоб курка не літала 
за паркан —
Підрізують завчасно 
клятій крила.