Минулого року відпочивали у Херсонській області (Залізний Порт), і там на березі було безліч білих і рябих птахів. У мене навіть сумнівів не виникло, що це чайки. Але жіночка, яка засмагала поруч із нами, мене виправила: «Це — баклани». Я не орнітолог — сперечатися не стала, але згодом подивилася в Інтернеті: баклани — це ж зовсім інші птахи! Абсолютно не схожі на тих! Проте знайшла інформацію, що це ще можуть бути гларуси або морські чайки (котрі вдвічі більші за звичайних). Поясніть, будь ласка, що ж це за пташки такі, які поруч з нами купалися та крали їжу з наших простирадл?
Інна ГУМЕНЮК.
Гола Пристань Херсонської області.
Відповідає орнітолог Київського національного університету імені Тараса Шевченка (кафедра зоології) Віталій КАЗАННИК (на знімку):
— Птах, про якого запитує читачка, — це мартин (російської мовою — чайка). На морських, а тепер і на прісноводних узбережжях вони відіграють екологічну роль розбишак-ворон. Ще років 10 тому масово розмножилися на водосховищах Дніпра. Нині їх кількість трохи скоротилася і стабілізувалася.
Мартини — рід денних птахів різних розмірів — від таких, як горлиця, до великих, завбільшки з гуску. Найдрібніший — мартин малий. Його вага становить всього 100—150 г, а найбільший — мартин морський, вага якого може перевищувати 2 кг. Обидва види зустрічаються в Україні.
Мартини мають сильний, сплюснутий з боків дзьоб, кінець верхньої частини якого гачкоподібно загнутий донизу. Тулуб видовжений, крила довгі й гострі, їх розмах значно більший, ніж довжина тулуба. Кінці крил у деяких видів чорні. Хвіст короткий, трохи заокруглений. Кінцівки часто червоного, жовтого або чорного забарвлення. Мають добре розвинуті плавальні перетинки, тому птахи непогано плавають. Статевий диморфізм (різниця між самками і самцями) у забарвленні не виявляється; самка трохи менша від самця і має дещо слабший дзьоб. У дорослих птахів низ тіла майже завжди білий (у морського голубка — з рожевим відтінком), верх — сірий різних відтінків (від світло-попелястого до майже чорного). Голова може бути чорною або бурою (у певних видів у шлюбному вбранні). Але темний мартин, який мешкає на островах Галапагоського архіпелагу, має набагато темніше однотонне бурувато-сіре забарвлення, дещо світліше на череві, що слугує для маскування на вулканічних схилах і узбережжі. До того ж, цей вид веде сутінковий і нічний спосіб життя. Зимове оперення мартинів відрізняється від весняного зазвичай тільки на голові та шиї. Молоді птахи за забарвленням не схожі на дорослих — мають строкате бурувато-сіре пір’я. Остаточно забарвлення дорослих птахів формується тільки на другому, третьому, а у більшості видів на четвертому році життя. Вікові й сезонні зміни дуже ускладнюють визначення їх виду в осінньо-зимовий період. Політ цих птахів повільний, з неквапливими, глибокими помахами крил.
Багато видів мартинів уже є синантропними — тобто такими, що мешкають поблизу людського житла і отримують від цього певну вигоду. Наприклад, на київському звалищі живуть сотні жовтоногих та інших видів мартинів, особливо цінне воно для них у зимовий період, коли Дніпро та інші водойми столиці можуть вкритися кригою, що робить недоступним основний продукт живлення цих птахів — рибу. Деякі види стали гніздитися в містах, часто — просто на дахах будівель, тут вони за кількістю іноді навіть наздоганяють голубів.
Цікавою є і поведінка деяких видів мартинів. Наприклад, не можна турбувати під час гніздування чорноголових мартинів, адже якщо вони побачать людину в місцях свого гніздування у період відкладання яєць або в перші дні насиджування, то розбивають яйця зі своїх і сусідніх кладок.
Деякі з них, наприклад, сріблясті, можуть досить агресивно поводитися у місцях мешкання, особливо біля гнізд, навіть нападаючи на людей і завдаючи їм травм. Але птахи просто захищають свою територію, і звинувачувати їх у жорстокості не можна.
Частина мартинів (наприклад, жовтоногі) схильна навіть до хижацтва, при цьому вони поїдають не тільки яйця і пташенят з сусідніх гнізд у колонії, які належать іншим видам мартинів чи крячків, а й яйця та пташенят інших пар свого ж виду.
Попри те, що мартини нерідко набридають своєю присутністю, намагаючись поцупити щось їстівне у відпочивальників на пляжах, вони є дуже цікавими й своєрідними представниками пташиного племені зі складною і різноманітною поведінкою.
Хоч мартини і розбишаки, проте спостерігати за ними надзвичайно цікаво.
Фотоетюд Ірини ТИЩЕНКО.
