Улітку минулого року до «Голосу України» надійшов тривожний сигнал із Херсона. Туди привіз цілу вантажівку гуманітарної допомоги для переселенців благодійник із Шотландії Колін Міллер. Але розмитнити майже 400 коробок не зміг протягом місяця. Тому громадські активісти, які дуже чекали на вантаж, звернулися до газети. Власний кореспондент «Голосу України» Сергій Яновський негайно вирушив на місце. І — о диво! — після виступу газети «гуманітарку» розмитнили, а діти та родини переселенців отримали такі потрібні речі.
Про позитивний результат виступу газети ми також написали. Незабаром пролунав новий дзвінок: «Із Європи приїхали чотири автомобілі, які працюватимуть як швидка допомога в зоні АТО. Стоять на львівській митниці. Але ми, волонтери, не можемо розмитнити машини. Кажуть, у вас виходить це зробити...» І тут я зрозуміла: це — слава... Слава про «Голос України» як про газету, яка допомагає вирішувати проблеми звичайних людей.
У публікаціях цієї сторінки — лише невелика частка історій із жанру «слідами наших виступів». Віра читача у всесильність друкованого слова накладає на нас великі зобов’язання і дає поштовх до нових тем. Тому День журналіста — це наше з вами спільне свято, друзі. Ми не здатні зрушити Землю з орбіти, але змінити в чомусь життя на краще — можемо.