У спілкуванні обізнаних людей, причетних до війни, артилерія зветься коротко — арта. 1-й дивізіон уже четвертий місяць на війні. Підрозділ перекриває 25 кілометрів у районі бойових дій. Гаубичні гармати можуть вразити ворога на відстані до 27 кілометрів. Під час активних дій, до перемир’я, батарея за добу випускала майже 700 снарядів.
Живуть хлопці в землі. Інколи сплять не роздягаючись, тому що будь-якої миті може надійти гучне: «До бою!». Після команди, через хвилину вже є постріл. А ще треба зарядитись і навестись. 80 відсотків бійців до війни не мали нічого спільного з військовою справою, тим паче з артилерією. Добровольці і мобілізовані за короткий час стали професіоналами, справжніми богами війни, як називають артилерію.
Війна для них почалась із земляних робіт. У чистому полі дали лопати і сказали — копайте. Тільки через три дні приїхав екскаватор. Земля тут така — тоненький шар чорнозему, а нижче — глина. За день викопували щонайбільше 40 сантиметрів, бувало, що довбали і сокирами.
Для бліндажа головне — перекриття, тобто міцний дах. Але досі їх не забезпечили матеріалами. Хлопці самі шукають дерево по лісопосадках. Є волонтери, які готові завезти бетонні блоки, встановити їх. Але вище командування з незрозумілих причин не дозволяє це зробити. Як один з наслідків цієї ганьби, у ніч з 15 на 16 січня 2015 року, ворожий снаряд влучив у бліндаж, і загинули чотири чоловіки, половина розрахунку гармати.
Артилеристи мають високий бойовий дух, готові воювати до перемоги. Дякують волонтерам і дітям, які надсилають листи і малюнки. Саме ця щира дитяча творчість допомагає їм боронити Україну.
Наостанок хочемо сказати, що тут воює і співробітник «Голосу України», хто він — розкажемо після війни.
Артилерія — грізна зброя. Під час цієї неоголошеної війни з російським агресором боги війни ще раз підтвердили це. Як відомо, артилеристів вороги у полон не беруть.
Фото автора.
