Що далі робити і як експонувати один із найвідоміших львівських пам’ятників — Монумент Слави на вулиці Стрийській — відповідь на це питання нині намагається дати спеціально створена Львівським міськвиконкомом робоча група. Низка громадських та політичних активістів вимагають демонтувати цей пам’ятник як один з небагатьох символів епохи тоталітаризму, який зберігся у Львові. Водночас у листі, який підготував Український інститут національної пам’яті, сказано: «Монумент Слави є пам’ятником, присвяченим опору та вигнанню нацистських окупантів з України, а тому, відповідно до згаданого вище закону, не є символікою комуністичного тоталітарного режиму та не підлягає обов’язковому демонтажу». З огляду на це інститут остаточне рішення покладає на Львівську міську раду.
Проблема полягає ще й у тому, що до створення цього пам’ятника у радянські часи долучилися найвідоміші львівські скульптори та архітектори: Е. Мисько, Я. Крвавич, Я. Мотика, О. Пирожков, М. Вендзилович, А. Огранович. А у 1972 році авторський колектив отримав за цю роботу Шевченківську премію.
Робоча група доручила фахівцям НУ «Львівська політехніка» дослідити стан пам’ятника, вивчити вартість його демонтажу, підготувати «дорожню карту» можливої музеєфікації, а також «дорожню карту» архітектурного конкурсу щодо майбутнього використання території, де розташований монумент.