Максим Ільницький, який лікувався у Вінниці, поїхав до себе в Запорізький край із подарунком, якого раніше в нього ніколи не було. 27-річному кулеметнику вінничани подарували вишиту подільську сорочку та ще й з поясом.
У той день викладач Вінницького національного аграрного університету Світлана Лутковська вчергове прийшла із студентами промислово-технологічного коледжу провідати поранених бійців. На Максима Ільницького звернула увагу після того, як хлопець висловив захоплення вишитою сорочкою. У неї був одягнений першокурсник коледжу Микола Нечипорук. Боєць бачив тільки частину вишивки, що виглядала з-під куртки.
Чотири місяці на милицях
— Ти ходиш у вишиванці на заняття? — запитав Максим, піднімаючись з ліжка, щоб краще розгледіти вбрання.
— Звичайно, — відповів студент.
— А в мене ніколи не було такої сорочки.
На цьому розмова закінчилася. Коли студенти вийшли з лікарняної палати, викладач попросила хлопця у вишиванці повернутися назад і попросити в Максима номер телефону та водночас крадькома порівняти свою статуру з постаттю бійця.
— Давайте зробимо цьому хлопцеві подарунок, — запропонувала викладач, коли студенти поверталися до коледжу.
Її пропозицію підтримали, зібрали гроші. Пані Лутковська купила сорочку, вишиту синіми нитками. Точно таку, як сподобалася бійцю. Каже, вибір вишиванок великий, а ось пояс довелося довше шукати. Коли вручали Максиму подарунок, він не одразу зрозумів, що вишиванка саме для нього. Нині Максим уже вдома. Але йому телефонують студенти, він також продовжує спілкуватися із Світланою Лутковською. Каже, у Вінниці надзвичайно щирі люди. Боєць ще не завершив лікування. З міста над Бугом його перевели до запорізького госпіталю за місцем проживання.
— У мене осколкове поранення в пах і гомілкостоп лівої ноги, а ще два переломи кістки зі зміщенням, — розповів Максим телефоном кореспонденту «Голосу України». — Нога опухла. Лікування проходить складно. Я вже не знаю, до кого звертатися по допомогу. Три місяці на милицях. Відпросився в село, там у мене мама і дівчина, яка живе з нами. Біля хати стільки роботи — голова йде обертом. Дивлюся, як мої дівчата роблять, плакати хочеться, що не можу їм допомогти. Якось зібрав силу волі в кулак, відкинув милиці і спробував піти. Потім довго жалкував. Довелося викликати «швидку».
Ганяють на одній нозі по Україні
У день Святого Миколая Максимові робили знімок ноги. Боєць розповів, що лікар довго розглядала знімок, а потім здивовано мовила, що кістку не видно. Запитала: «Можливо, там її взагалі немає?».
— Я її заспокоїв, — розповідає Максим. — Перелом мені вилікували ще у Вінниці. Нечітке зображення, може, від великого набряку, я ж не лікар, можу тільки здогадуватися. Якби лікар у Запоріжжі поспілкувався з лікарем із Вінниці. Там мене рятував хороший уважний фахівець на прізвище Фомін, можливо, тоді нинішній лікуючий мав би більше інформації.
Максим нині переймається незрозумілою для нього новиною: військово-лікарську комісію він має проходити в госпіталі не в Запоріжжі, а в Одесі.
— Вони просто знущаються з нас, — обурюється Максим. — Це ж яка далека дорога! Де в мене гроші? А їхати доведеться не одному. Бо ж сам на одній нозі далеко не зашкутильгаю. А тут ще мама зателефонувала, каже, що приходили з газової контори і виписали штраф. За що? За те, що ми користуємося газовим балоном. Бо газу в нас немає.
Запрошу вінничан на весілля
— Дуже образливо, що таких, як я, не розуміють тут, де немає війни, — каже Максим. — Там, де стріляють, ми всі дружні, як один кулак. А тут зовсім інше життя, кожен сам за себе. Моя мама не працює, живе на пенсію. Хата на мені, отже, штраф я маю сплатити. А вони запитали, скільки ми вже на ліки витратили? Кричати хочеться від несправедливості.
Поранення Максим отримав ще наприкінці серпня під Новоазовськом.
— У мене ще й контузія, — продовжує боєць. — Бо так оглушило під час мінометного обстрілу, що автоматично навіть шолом зірвав з голови. Дякувати долі, підібрали санітари.
Запитую Максима, чи одягає сорочку? Каже, робив це один раз, щоб сфотографуватися. А так це буде святковий одяг.
— Дасть Бог, вилікуюся, буду одружуватися, тоді одягну. А на весілля запрошу з Вінниці тих хлопців і дівчат, які її подарували, і обов’язково їхню викладачку пані Світлану Лутковську.
Вінницька область.
Для тих, у кого є можливість підтримати пораненого бійця Максима Ільницького, повідомляємо номер його банківської картки — 5167490034239682 Ощадбанк.
Світлана Лутковська зі словами вдячності за мужність вручає пораненому бійцеві Максиму Ільницькому із Запорізького краю подільську вишиванку.
Фото надано студентами коледжу.
