Знак Made in Germany на німецьких товарах з'явився 23 серпня 1887 року. Утім, спочатку це був, власне, не знак якості. Радше навпаки - він мав захищати інші товари від недоброякісних або й бракованих німецьких. А зелене світло йому дали британці. Через те, що тогочасні дешеві німецькі вироби, дуже схожі на високоякісні тамтешні, заполонили їхній ринок: ножі, напильники, леза для гоління. Чимало з них мали фальшивий напис: Sheffield made.
Але якщо товари з Шеффілда виготовлялися із литої сталі і здебільшого вони були крафтові, тобто ручної роботи, то продукція із Німеччини - з негартованого чавуну. Тож уже за першого використання було зрозуміло, що цей товар - вочевидь низької якості.
Тому 135 років тому британські виробники вирішили позбавитися таких виробників. Вони наполягли на запровадженні маркування товарів, що прибували: прийняли "Закон про товарні знаки". Він передбачає, що німецька продукція повинна бути позначена написом: "Виготовлено в Німеччині".
Утім, невдовзі стало зрозуміло, що ці товари не витіснятимуться через таку "печатку": наприкінці XIX століття німецькі виробники швидко наздогнали і перегнали конкурентів у виробництві власної високоякісної продукції, а маркування Made in Germany стало знаком високої якості в усьому світі.
Велика кількість споживачів і досі вважає німецькі товари еталоном якості. Кілька років тому опитування громадян із 23 країн засвідчило, знак Made in Germany і досі має позитивний імідж. Половина респондентів заявили, що вони неодмінно придбають товар, якщо на ньому є саме таке маркування.
Друге місце в опитуванні посіли товари зі знаком "Виготовлено в Китаї". Хоч 44% респондентів не вважають китайські вироби високоякісними.
Щоправда, нині знак Made in Germany вже не означає, що весь товар постачається з Німеччини. За ним може бути, що імпортовані окремі вузли чи частки складалися лише у ФРН, або не менш ніж 51% використаних деталей надійшли з Німеччини, або не менш ніж 45% доданої вартості створено там. Тож і якість виробу може бути дуже різною - як кому пощастить...
Берлін.
