Це День боротьби за права кримськотатарського народу (відповідно до указу виконувача обов’язків Президента України № 472/2014 від 16 травня 2014 року) та День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу (відповідно до постанови Верховної Ради України № 792-VIII від 12 листопада 2015 року).
Ці дати пов’язані з трагедією 1944 року, коли радянська влада здійснила насильницьку депортацію кримських татар із території Криму. Вранці 18 травня 1944-го почалася масштабна операція НКВС, у результаті якої всього за кілька діб із рідної землі було вигнано понад 190 тисяч кримських татар. Їх звинуватили у «колабораціонізмі», не маючи жодних доказів провини цілого народу. Людей вивозили в товарних вагонах у віддалені райони Узбекистану, Казахстану, Сибіру. У нелюдських умовах дороги та перших місяців заслання загинули десятки тисяч осіб — жінки, діти, люди старшого віку. За різними оцінками, до 46% депортованих не пережили перші роки вигнання. Репресії супроводжувалися знищенням культурної спадщини кримських татар, забороною мови, ліквідацією кримськотатарських назв населених пунктів, переслідуванням будь-яких форм спротиву.
Депортація 1944 року була актом геноциду, спрямованим на знищення кримськотатарського народу як спільноти. Це офіційно визнано Україною: у 2015 році Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом, а російська федерація — як правонаступниця срср — несе відповідальність за цей злочин відповідно до норм міжнародного права.
Після десятиліть вигнання кримські татари почали повертатися до Криму лише наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років. Попри дискримінацію та відсутність державної підтримки в срср вони наполегливо домагалися повернення на батьківщину. Після окупації Криму російською федерацією у 2014 році становище кримських татар знову різко погіршилося. Репресії, обшуки, арешти, заборона Меджлісу кримськотатарського народу як «екстремістської організації», переслідування активістів, зникнення людей — усе це стало повсякденною реальністю на окупованому півострові.
18 травня — не лише день жалоби, а й день боротьби. Кримські татари не припиняють боротьбу за свої права, за повернення на свою землю, за збереження мови, культури, ідентичності. Українська держава офіційно визнає кримськотатарський народ корінним, гарантує йому права, зокрема право на самовизначення в межах України. Цього дня по всій країні відбуваються пам’ятні заходи, мітинги, хвилини мовчання, акції солідарності з кримськотатарським народом. Це день національної єдності в боротьбі проти окупації, за свободу, справедливість і пам’ять про злочини, які не повинні повторитися.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
