Це важлива дата, присвячена вшануванню витоків слов’янської писемності, духовної спадщини та культурної ідентичності. Вона встановлена Указом Президента України № 96/2004 від 17 вересня 2004 року і має за мету поглибити знання громадян про історію писемності та її творців — святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія, а також сприяти зміцненню культурних зв’язків між слов’янськими народами.
Святі Кирило і Мефодій, уродженці грецького міста Солунь (нині — Салоніки), у IX столітті створили першу слов’янську абетку — глаголицю, на основі якої згодом виникла кирилиця — писемність, якою досі користуються в Україні, Болгарії, Північній Македонії, Сербії та інших країнах. Брати не лише переклали богослужбові книги з грецької мови старослов’янською, а й розпочали активну просвітницьку діяльність, закладаючи основи освіти, літератури і національної свідомості у слов’ян. Їхня діяльність мала величезне історичне значення. Науковці вважають, що перші спроби використання слов’янської писемності на українських землях сягають X століття. З часів Київської Русі писемність відігравала ключову роль у державному, церковному та культурному житті. Згодом українська писемна традиція зазнала впливів латиниці, польської та інших мов, проте кирилична основа залишилася незмінною. Вона започаткувала розвиток національних культур слов’янських народів, сприяла формуванню християнських традицій та поширенню грамотності. Слов’янська писемність стала інструментом збереження і передачі знань, духовних цінностей, літературних і мистецьких надбань.
Для українського народу це свято має особливе значення. Українська мова, як і культура загалом, є частиною великої слов’янської спадщини. Водночас вона має унікальні риси, що формувалися впродовж століть у взаємодії з іншими культурами. День слов’янської писемності і культури — це нагода не лише вшанувати спадок минулого, а й утвердити українську ідентичність як частину європейської культурної традиції. Цього дня звучать імена не лише Кирила і Мефодія, а й Нестора Літописця, Івана Федорова, Петра Могили, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка — тих, хто формував і збагачував українську культуру та писемну традицію.
День слов’янської писемності і культури відзначають не лише в Україні. Він є державним святом у Болгарії, Північній Македонії, Сербії, Чорногорії, у країнах, що визнають спільне слов’янське культурне коріння. Це засвідчує об’єднувальну роль кириличної писемності та культури в історії Центральної та Східної Європи. Попри сучасні політичні виклики свято залишається символом взаємоповаги, культурного діалогу і пам’яті про те, як писемність допомагає народам зберігати свою гідність, історію і голос у світі.
Відзначення Дня слов’янської писемності і культури є не лише вшануванням минулого, а й нагадуванням про відповідальність за майбутнє. Плекаючи мову, підтримуючи культуру, навчаючи молоде покоління поваги до своєї спадщини, ми забезпечуємо неперервність духовної традиції і силу національного самоствердження. Це свято покликане утверджувати ідеали просвітництва, культури і взаєморозуміння — ті цінності, які залишаються актуальними для сучасної України в її європейському виборі та боротьбі за збереження власної ідентичності.
Пресслужба Апарату Верховної Ради України.
