Борис Піаніда — видатний український художник, мистецтвознавець, педагог, який зробив вагомий внесок у розвиток українського образотворчого та монументального мистецтва, а також у мистецтвознавчу науку.
Борис Піаніда народився у 1920 році в селі Дячкове на Полтавщині, з 10 років проживав у Полтаві, де й розпочав свій творчий шлях під впливом вчителя малювання Матвія Донцова. У 1938 році вступив до Харківського художнього інституту, але навчання перервала війна. Після поранення та лікування він продовжив освіту в Київському художньому інституті, який закінчив із відзнакою у 1947 році.
Працюючи під керівництвом професора Олексія Шовкуненка, Піаніда був єдиним стипендіатом імені Іллі Рєпіна. Уже з 1946 року він брав участь у республіканських та всесоюзних художніх виставках, а впродовж 1975–1980 років відбулися три його персональні виставки в Києві.
У 1951 році захистив кандидатську дисертацію з мистецтвознавства, опублікував понад 250 статей, а також дві ґрунтовні монографії — «М. Донцов» (1962) та «Українське монументальне мистецтво» (1970). Викладав в Академії будівництва і архітектури України та у Київському художньому інституті, де активно займався громадською роботою й вихованням молоді.
Як художник Борис Піаніда був глибоко занурений у рефлексію над трагедіями війни, про що свідчить його картина «Варвари ХХ віку», в якій він висловив протест проти знищення культурної спадщини. Особливе місце в його творчості посідали пейзажі, портрети, тематичні полотна, в яких він змальовував красу рідної землі та її історичну пам’ять.
Митець був учасником багатьох творчих колективів, які реалізували монументально-декоративні проєкти у Києві, на Донбасі, Херсонщині, Черкащині та в Моринцях — на батьківщині Тараса Шевченка.
Твори Бориса Піаніди зберігаються в музеях та галереях по всій Україні: в Києві, Полтаві, Дніпрі, Сумах, Бердянську, Каневі, Ірпені та інших містах. Його творчість неодноразово відзначалася державними нагородами.
З 1974 року до кінця життя Борис Микитович мешкав в Ірпені, у будинку свого вчителя й наставника Матвія Донцова, де разом із дружиною створив музей-садибу художника.
Помер Борис Піаніда 8 березня 1993 року, залишивши глибокий мистецький слід в українській культурі. Його остання воля — бути похованим у вишитій сорочці біля могили свого педагога в Ірпені — була виконана.
Сьогодні, вшановуючи пам’ять Бориса Піаніди, ми згадуємо не лише його талант і працелюбність, а й його людську гідність, педагогічну мудрість і любов до України.
За матеріалами Полтавської ОВА.
Хочете першими знати про зміни та оновлення в законодавстві?
Хочете з перших уст дізнаватися про роботу Верховної Ради та окремих депутатів?
Підписуйтеся на
фейсбук-сторінку «Голосу України»,
де ми розміщуємо найактуальнішу офіційну інформацію.
