1 серпня 2025 року виповнюється 125 років від дня народження Олександра Івановича Копиленка (1900–1958) — видатного українського письменника, літературного критика, педагога, культурного діяча, який усе своє життя присвятив служінню слову, науці та дітям.
Народився 1 серпня 1900 року в місті Костянтиноград Полтавської губернії (нині — Берестин Харківської області) в родині залізничника. Освіту здобув у Костянтиноградській вчительській семінарії, а згодом — на біологічному факультеті Харківського інституту народної освіти, що зумовило його глибокий зв’язок із природою, відчутний у кожному рядку його творів.
Перші оповідання О. Копиленка побачили світ на початку 1920-х років. Уже в 1923 році виходить збірка «Кара-круча», у 1926-му — відома «Сеньчині пригоди», що започаткувала цілу низку книжок для дітей, серед яких — «Друзі», «Комашня», «Школярі», «Секрет», «Волікове нещастя». Його твори глибоко моральні, життєво правдиві, з тонким психологізмом і любов’ю до дитячого світу.
З-поміж творів для дорослих читачів особливе місце посідає роман «Народжується місто» (1932), присвячений будівництву Харківського тракторного заводу. Роман здобув шалений успіх — лише за чотири роки перевидавався сім разів.
О. Копиленко був активним учасником літературних об’єднань «Плуг», ВАПЛІТЕ, «Пролітфронт», редагував журнал «Всесвіт», співпрацював із кінематографістами, літераторами, сценаристами.
Під час Другої світової війни письменник працював в Інституті суспільних наук в Уфі, писав твори для фронту, вів радіопередачі для партизанів. Його слово підтримувало українців у найтяжчі часи. Його книжки того періоду друкувалися не лише в Україні, а й у Канаді, США, Латинській Америці.
Олександр Копиленко був членом правління Спілок письменників СРСР та УРСР, очолював секцію дитячої літератури, редколегії провідних літературних і дитячих журналів. Підтримував молодих авторів, формував літературну політику дитячого книговидання.
Усе своє життя він залишався людиною культури: захоплювався живописом, історією, ботанікою, любив рибальство, подорожі, місто Київ, яке знав до найменших провулків. Його багатогранна особистість завжди працювала на одну мету — служіння літературі та українській культурі.
Олександр Копиленко помер 1 грудня 1958 року, похований на Байковому кладовищі в Києві. Його ім’я носить низка вулиць, шкіл, бібліотек. Від 2020 року відновлено Премію імені О. Копиленка — одну з найпочесніших нагород у сфері дитячої літератури.
Творчість Олександра Копиленка — це золотий фонд української літератури для дітей та юнацтва, це чесне, тепле і мудре слово, яке формує громадянина з ранніх літ. Його спадщина — жива, актуальна, глибока. І сьогодні, через 125 років після його народження, твори письменника залишаються важливими для сучасного читача.
Ім’я Олександра Копиленка занесено до Енциклопедії світової літератури.
За матеріалами Полтавської ОВА.
Хочете першими знати про зміни та оновлення в законодавстві?
Хочете з перших уст дізнаватися про роботу Верховної Ради та окремих депутатів?
Підписуйтеся на
фейсбук-сторінку «Голосу України»,
де ми розміщуємо найактуальнішу офіційну інформацію.
