Серед них був пан Микола. Напередодні він пережив страшну втрату — його мати загинула від удару дрона, і поховати її довелося просто в садку біля дому. Разом із братом, його дружиною, сусідкою та її сином чоловік вирушив у довгу й небезпечну дорогу.
Це були здебільшого люди похилого віку. Без транспорту й без зв’язку, під звуки вибухів вони йшли пішки з вірою в порятунок. Микола йшов попереду, ведучи велосипед і свого песика. Він прагнув дістатися першим, щоб передати головне: «Ми йдемо. Ми живі. Допоможіть».
Їхній шлях тривав близько 12 годин. Дорога пролягала повз знищені машини, уламки й тіла тих, хто не встиг вирватися. У небі кружляли безпілотники, а поруч ішов страх. Та попри все — вони дійшли.
У проміжному евакуаційному пункті на Донеччині командa гуманітарної місії «Проліска», що працює за підтримки UNHCR Ukraine – Агентства ООН у справах біженців, одразу надала пану Миколі допомогу. Для нього знайшли варіанти поселення, а для тих, хто ще був у дорозі, розробили альтернативні маршрути евакуації.
Бо порятунок — це не лише про логістику. Це про співчуття, швидкість і рішучість.
Гуманітарна місія «Проліска» продовжує створювати адаптивні маршрути для мешканців Мирнограда, аби кожен, хто прагне врятуватися, мав шанс на безпеку, підтримку й нове життя.
За матеріалами Донецької ОВА.
