Ця дата присвячена зверненню уваги на надзвичайну важливість цього морського басейну, який охоплює шість прибережних держав і відіграє ключову роль в екологічному, економічному та безпековому балансі регіону. Саме цього дня у 1996 році країни, які мають узбережжя в його акваторії, підписали Стратегічний план дій зі збереження та відновлення Чорного моря — документ, покликаний закласти основу для спільних заходів щодо охорони акваторії від забруднення та деградації.

У контексті України ця дата має значно більше вимірів, ніж просто екологічна пам’ятка: вона є нагадуванням про те, що Чорне море для нашої країни — це життєво важливий ресурс, який поєднує екологічні, економічні, геополітичні та оздоровчі аспекти.

Узбережжя та морська акваторія формують умови для проживання прибережних громад, розвитку курортного бізнесу, відпочинку й оздоровлення. Морське узбережжя забезпечує рекреаційні можливості, що становить невід’ємну частину соціального добробуту. Від стану морської флори та фауни залежать і якість відпочинку, і розвиток курортного бізнесу, і здоров’я людей, які користуються морськими ресурсами: чисте узбережжя, морська вода, природа на березі — все це має позитивний вплив на здоров’я, фізичний і психологічний стан людини.

За оцінкою вчених, у Чорному морі описано майже 3 774 видів багатоклітинних організмів: від грибів і водоростей до морських ссавців. Серед риб науковці називають близько 189 видів, з яких певний відсоток перебуває у категоріях ризику: вимерлі або ті, які є на критичній межі існування. Забруднення морських середовищ, антропогенне навантаження, інтенсивне рибальство — усе це створює серйозні виклики для збереження живої природи. Екологічне навантаження на Чорне море значне — близькість до густонаселених прибережних зон, інтенсивна рибальська діяльність, стікання річок, курортна забудова, морський трафік створюють небезпеки: забруднення нафтовими продуктами, органічними речовинами, зменшення кисневого режиму — все це підсилюється тим, що Чорне море є напівзакритим басейном з обмеженим обміном вод з океаном. У таких умовах морське середовище особливо чутливе до змін. Саме тому кооперація прибережних держав і громад є основою успішної політики охорони моря: очищення стоків, моніторинг якості води, захист біорізноманіття, стале рибальство, розвиток екотуризму мають бути вдумливими й відповідальними, а програми збереження морської природи — не просто питання екології, а питання здоров’я громад, сталого розвитку регіонів, якості життя суспільства.

Водночас море стало ареною для геополітичного протистояння: у сучасних умовах контроль над морським простором, свобода судноплавства та доступ до відкритого моря — це питання не просто комфорту чи економіки, а й національної безпеки.

Останні роки для України стали часом серйозних викликів: анексія Криму в 2014 році докорінно змінила статус узбережжя. Втрата контролю над півостровом означала, що країна-агресор отримала можливість розмістити в Криму потужну військову інфраструктуру — флот, авіабази, системи ППО, що суттєво впливає на безпекову ситуацію в Чорному морі.

24 лютого 2022 року морський простір Чорного моря став ще однією лінією конфлікту. рф блокувала українські порти, скеровувала атаки на цивільне судноплавство, створила загрозу продовольчій безпеці України та багатьох інших країн світу. Для України це означає, що оборона морських підходів, портів, морської логістики та інфраструктури — це не просто питання економіки, це питання виживання держави та забезпечення стабільності її функціонування.

Для України значення Чорного моря виступає у кількох ключових площинах: це морські порти — Одеса, Південний, Чорноморськ і морський шлях, через який здійснюється експорт агропродукції. До розв’язання зв’язків із морем належать і питання продовольчої безпеки: перед вторгненням і блокадою Україна була одним із ключових гравців у світовому експорті зерна, кукурудзи, соняшникової олії. Морський коридор Чорного моря дозволяв доставляти мільйони тонн продукції до країн Азії, Африки, Європи. Проте блокада портів, атаки на судна, мінування морських підходів  поставили під загрозу ланцюги постачання і створили глобальні ризики голоду. Воєнні дії в Чорному морі, блокада українських портів призвели до того, що мільйони людей могли опинитися на межі продовольчої нестабільності. Досягнутий за посередництва Туреччини та під егідою ООН договір «зернового коридору» дозволив хоча б частково відновити експорт, але він перебуває під тиском, оскільки росія вийшла з нього. Натомість Україна незмінно виконує програму експорту агропродукції попри війну, мобілізуючи ресурси, змінюючи маршрути, працюючи з міжнародними партнерами. Відновлення морського торговельного коридору є одним із ключових завдань держави.

Стан Криму після анексії та початку повномасштабного вторгнення має не лише воєнне, а й екологічне та економічне значення. Після 2014 року Крим перетворився на форпост військової присутності та базу флоту рф, що змінило характер контролю над морською акваторією. Україна втратила контроль над значною частиною узбережжя і морської зони. Військова інфраструктура, зокрема в прибережних районах Криму, супроводжується ризиками для довкілля: мінування морських підходів, підводні вибухи, руйнування берегової лінії — усе це впливає на стан морської природи, біорізноманіття узбережжя.

Також блокада і небезпека судноплавства означають, що українські порти й морські шляхи відчувають тиск, який впливає і на експорт продукції, і на доступ до морського простору. Судноплавство в Чорному морі під загрозою: блокади, мінування, військові атаки на цивільні судна, затримки вантажів — усе це робить маршрут ризикованим і дорожчим. Це безпосередньо впливає на експорт України й, отже, на глобальні ринки. Продовольча програма України, орієнтована на експорт агропродукції, зіткнулася зі значними випробуваннями: має бути змінено логістику, створено нові маршрути, наприклад через Дунай чи через інші порти, але це потребує часу, затрат, міжнародної підтримки.

День Чорного моря має нагадати суспільству, що море — це не просто видимий простір води, це простір суверенітету, унікальна екосистема, ресурс глобального значення, фронт безпеки й джерело оздоровлення. Збереження морської фауни й узбережжя, розвиток рекреації, забезпечення свободи судноплавства і підтримка експорту агропродукції — усе це взаємопов’язані задачі, які має вирішувати Україна в тісній кооперації з міжнародними партнерами. Якщо екосистема деградує, якщо морські шляхи блоковані, якщо природа на узбережжі втрачає свою силу, то страждає не лише природа, а й люди, держава, економіка. Україна докладає усіх зусиль, щоб зберегти своє море, захистити його, відновлювати й використовувати з розумом — сьогодні, завтра і в майбутньому.

Пресслужба Апарату Верховної Ради України.