«У нас є Папа!»

Саму трубу — невелику за розмірами, що загубилася серед телевізійних антен, — не дуже добре видно вдень, а вже увечері — й поготів. Тому до встановлених на площі величезних телеекранів з її зображенням прикуті погляди тисяч парафіян, туристів і журналістів. Чорний дим — не обрано, білий — нового Папу обрано. Чекаючи результатів голосування, більшість у вівторок і середу говорили про те, коли відбудеться довгоочікувана подія і хто стане новим главою католицької церкви.

«Я тут, щоб бути ближче до церкви, і чекаю нового Папу», — сказала в інтерв’ю «Голосу України» 50-річна італійка Россана Кошані. На запитання про те, як вона сприйняла несподівану для більшості віруючих відставку Папи Бенедикта XVІ, відповідає, що була вельми засмучена й навіть ображена, однак додає, що вже коли Папа зробив такий вибір, те це його право. Що стосується того, кого з кардиналів вона б хотіла бачити новим Папою, то для неї вік понтифіка і його національність значення не мають: «Я хочу хорошого Папу. Він повинен знати, як керувати в цей непростий час для церкви. Це має бути пріоритетом. Церква знає, кого обрати!».

Історією зі зреченнями, як кажуть у Римі, багато людей були шоковані. Не стали винятком і іноземні дипломати, акредитовані при Ватикані. Більшість із них щиро шкодують про те, що Бенедикт XVІ, скоріше за все, увійде в історію лише як людина, що вирішила покинути свій престол. 

Бенедикт XVІ з розумінням ставився до того, що його попередник Іван Павло ІІ був харизматичніший і яскравіший, тому Папа намагався підкреслити спадкоємність, на багатьох портретах їх зображували разом. «Я не згодна з думкою, що у Бенедикта XVІ не було харизми. У нього були свої власні, особливі риси характеру, і він не намагався удавати з себе когось іншого... Він був таким, яким був. І його любили!.. Ми з ним багато говорили про Україну. Він настільки здивувався, коли довідався, що в Україні живе понад сто національних меншин і етнічних груп! Запитував про все докладно. Світла людина!» — з теплотою в бесіді з «Голосом України» згадує період папства Бенедикта XVІ Надзвичайний і Повноважний Посол України при Ватикані Тетяна Іжевська.

Вранці у день обрання Папи ми з нею довго й з інтересом розглядали портрети всіх кардиналів, намагаючись спрогнозувати, хто стане новим понтифіком. Італієць, канадець, бразилець чи темношкірий кардинал з Гани?.. У відповідь — чорний дим. Другий за рахунком. Але, як з’ясувалося ввечері, останній на цей раз...

«Усі чекають реформатора», — пояснила пані посол. Прочани на центральній площі Ватикану, що очікували цього дня обрання понтифіка, підтверджували слова нашого посла. Більшість із них, особливо молодь, відставку попереднього Папи називали помилкою й розчаруванням, хоча схильні були все це Бенедикту XVІ вибачити — «якщо в нього проблеми зі здоров’ям». А на запитання, чи побачимо ми в середу увечері нового главу католицької церкви, студентки із Суб’яко відповідали хором: «Навряд! Але до Великодня обов’язково побачимо! А можливо, й завтра!».

І раптом — білий дим. Нового Папу обрано!

Задзвонив дзвін на Соборі. Юрба радіє, фотографується, стрибає й танцює. Хтось телефонує, хтось махає прапорами,  хтось — шарфами. Багато людей плачуть і захоплено моляться. Здається, що на кожного прочанина тут — по журналістові з мікрофоном і камерою... Хтось із задоволенням дає інтерв’ю, хтось відмахується від настирливих колег. Через якийсь час усі погляди знову звертаються убік Собору Святого Петра. У верхніх вікнах вмикають світло. Штори розкривають — і на балкон виходить кардинал із двома помічниками: «Habemus papam!» («У нас є Папа!»). Площа у відповідь ейфорії скандує «Vіva іl Papa!».

Після того, як штори зімкнулися за його спиною, площа поступово почала порожніти, поліція свистить і намагається впорядкувати вихід людей, що повсюди там перелазять через усілякі загородження. Цікаво, що напередодні конклаву дипломати й ватиканські експерти ім’я Бергольо не озвучували, хоча більшість із них схилялися до того, що новий понтифік буде або з Латинської Америки, або з Африки. Проте цілковито справдилися два основні прогнози. Перший — про те, що конклав не триватиме довго, оскільки швидке голосування — демонстрація парафіянам єдності кардиналів та їхнього загального бачення майбутнього церкви. А другий — що вони оберуть так званого «компромісного Папу»: не зі США, не з Європи й не з Італії. Від Франциска І очікують «умілого об’єднання води й вогню», тобто задоволення бажання частини кардиналів, котрі мріють про революційні реформи, з іншою частиною кардиналів, котрі мріють зберегти консервативність і статус-кво.

 

 

Рим.