Зв’язок між садком і вірусами є

— Напевно, немає жодної родини, у якої б з початком відвідування дитиною садка не виникло такої проблеми. І більшість хвороб — це гострі інфекції, найчастіше респіраторні (тобто ті, що вражають дихальні шляхи). Часті ГРЗ у початковий період — це нормальна реакція організму дитини на перший вихід у колектив. Річ у тім, що в досить великому колективі кожна дитина є носієм певного набору вірусів і бактерій, до яких у неї вже вироблений імунітет. Тому не варто дивуватися, коли ваше маля, приходячи в садок, інфікується незнайомими штамами й наступного дня починає виявляти ознаки застуди. Цей шлях проходить кожна дитина.

Якщо діти сусідки пішли в садок і таких проблем у них не було —отже, до моменту виходу в садок вони вже перенесли основну кількість інфікувань — у транспорті, у кіно, від знайомих. У принципі, що активніший малюк (точніше, його батьки), то раніше він проходить цей шлях. Дитина, замкнена у чотирьох стінах, рідше контактує з вірусами. Кожне перенесене ГРЗ закінчується формуванням противірусного імунітету, зменшуючи ймовірність наступного захворювання. Вірусні інфекції, якими маля «недохворіє» у дитячому садку, обов’язково дадуться взнаки в школі. Важко посперечатися: не ходити тиждень у дитячий садок не те саме, що пропустити тиждень шкільних занять.

Ціла низка інфекційних захворювань, що дуже легко проходять у дитячому віці (вітряна віспа, краснуха), становить реальну загрозу здоров’ю дорослої людини. І ці хвороби обов’язково слід переносити вчасно. «Знайти» краснуху або вітрянку поза дитячим колективом складно.

Принципово — не частота, з якою дитина хворіє на вірусні інфекції, а те, як вони проходять. Якщо перебіг ГРЗ постійно супроводжується виникненням ускладнень, то дитячий садок тут зовсім ні до чого. Імунітет самого малюка, побутові умови, тактика лікування — це важливо. Спробуйте змінити навколишнє середовище, щоб воно дитину влаштовувало. Чарівних таблеток «від поганого імунітету» нема, але є ефективний алгоритм реальних практичних дій:

 повітря чисте, прохолодне, вологе;

 житло: немає накопичувачів пилу. Усе підлягає вологому прибиранню (звичайна вода без дезінфікуючих засобів). Зволожувач повітря. Вночі температура 18 градусів і вологість 50—70 відсотків. Регулярне провітрювання;

 харчування. Регулярно вживати корисні продукти: нежирне м’ясо, рибу, молочні продукти, фрукти та овочі, багаті вітамінами А, В, С, Е. Особливо корисні для імунітету продукти, багаті цинком, залізом, вітаміном С: лимони, квасоля, шипшина, капуста, смородина, цибуля, чорнослив і яблука;

 питво. У дитини завжди повинна бути можливість утамувати спрагу: негазована некип’ячена мінеральна вода, компоти, морси, фруктові чаї (температура напоїв — кімнатна);

 прогулянки — щоденні й активні;

 спорт. Ідеальні заняття на свіжому повітрі. Піші прогулянки протягом 20—30 хвилин щодня збагачують кров киснем. Бадьорим і активним віруси не страшні. Будь-які види спорту, що передбачають активне спілкування з іншими дітьми в замкненому просторі, небажані. Плавання в громадських басейнах недоцільне для дитини, котра часто хворіє;

 загартовування — кращий спосіб підвищити імунітет. Щоденні ванночки для ніг і рук, які слід починати з води +320 С і поступово (раз на тиждень) знижувати температуру на 1 градус, довести до температури +20—220 С;

 для імунітету дуже важливі гімнастика та стимуляція рецепторів на стопах — наприклад, заняття на масажному килимку, біг по гальці, піску, іншим дрібним предметам.

Після хвороби, перед новим походом у дитсадок, повинен минути нормальний адаптаційний період: мінімум 1—2 тижні. Не треба забувати про те, що контакти з людьми ризиковані насамперед у приміщеннях. Ігри з дітьми на свіжому повітрі, як правило, безпечні.

Природа розумніша за нас і, створюючи людину, наділила її досить сильними механізмами захисту, щоб вижити майже в будь-яких умовах без сумнівної фармакологічної підтримки.