Репутація швейцарських банків, яка десятиліттями трималася на банківській таємниці, вкотре похитнулася минулого тижня, коли США після довгих років тиску на Швейцарію таки отримали в Берні заповітний підпис на своєму законі про оподаткування іноземних рахунків — FATCA (Foreіgn Account Tax Complіance Act). Закон зобов’язує іноземні фінансові організації до 30 червня 2013 року укласти угоди з податковою службою США, які передбачають передання інформації про рахунки американських платників податків.

Тиснули давно

«Ця угода нас не потішила», — зізналася після підписання міністр фінансів Швейцарії Евелін Відмер-Шлумпф. «Проте це прагматичне рішення, яке дасть можливість швейцарським банкам зберегти доступ до американського ринку», — додала міністр. Ще б пак, Швейцарії вдавалося протистояти американському тиску від 2009 року, коли й бере початок фінансово-юридична тяганина швейцарського банківського сектору з податковими органами США. Весь цей час, і під час скандалу 2009 року з переданням даних тоді другого найпотужнішого банку Європи — швейцарського UBS — податковим органам США, коли рішення приймали на урядовому рівні, і в інших подібних випадках швейцарські банки були змушені діяти під тиском і передавати інформацію постфактум. Тоді Асоціація швейцарських банкірів наполягала на необхідності підписання договору FATCA, який встановив би загальні правила гри.

Правила гри і особливий статус

Мотивувало банкірів і те, що неприєднання до згаданого договору фактично закрило б американський ринок для швейцарських банків, що й мала на увазі Евелін Відмер-Шлумпф. Згідно з новим законом усі платежі, які надходитимуть з американських джерел на рахунки іноземної фінансової установи, що не приєдналася до договору, оподатковуватимуться у розмірі 30 %. Водночас учасники FATCA будуть змушені утримувати 30% від суми переказу на адресу установ, що не підписали договір. Зважаючи на те, що відповідні угоди вже підписано багатьма європейськими лідерами, система FATCA охопить більшість фінансових організацій. Відповідно, репутація всіх установ, що не приєднаються до системи, буде під сумнівом.

Парадокс приєднання до договору Швейцарії полягає в тому, що подібні угоди, які укладаються напряму з податковою службою США, суперечать положенням ст. 47 «Федерального Закону про банки й ощадні каси», які закріпили на законодавчому рівні поняття банківської таємниці ще 1935 року. Донині працівники швейцарських банків були зобов’язані надавати інформацію про своїх клієнтів лише відповідним органам влади у виняткових випадках: для свідчень щодо рішення швейцарського суду чи у випадку розгляду процедури банкрутства. Водночас ухилення від сплати податків, на відміну від податкового шахрайства, у Швейцарії вважається адміністративним правопорушенням, а не кримінальним злочином, тому швейцарські банки не зобов’язані передавати у таких випадках інформацію податковим органам інших країн.

Проте Швейцарії і тут не вдалося зберегти свій особливий статус, що зробив швейцарські банки надійною скарбницею для мільярдних вкладів різноманітного походження. Настав момент, коли Берн вже не може бути осторонь угод у галузі податкового співробітництва і юридичної взаємодопомоги з іншими країнами.

На одній нозі

Закон прогресивно набуде чинності з 1 січня 2014 року, незалежно від того, чи підпишуть його інші країни. Варто зауважити, що Швейцарія, навіть після підписання угоди, вступила у FATCA лише однією ногою, адже угода ще має бути схвалена парламентом. А за правилами швейцарської прямої демократії, не виключено, що питання про прийняття угоди може бути винесено на всенародний референдум.

Тим часом Швейцарії вже вдалося домогтися певних поступок від США, і модель швейцарської угоди, на відміну від угод із Францією, Італією, Іспанією та Великобританією, передбачає, що банки передаватимуть інформацію безпосередньо податковим органам США, в обхід центральної бази даних. Також офіційний Берн домігся відмежування від системи FATCA таких фінансових установ, як кас пенсійного і соціального страхування. Інформацію передаватимуть податковим органам лише з дозволу власника рахунку чи на основі групових запитів, складених у рамках адміністративної підтримки. У свою чергу, США зобов’язується надавати податковим органам країн—учасниць системи — інформацію про рахунки в американських фінансових установах їхніх громадян.

Що далі?

Попри США, на адресу швейцарських банків постійно лунають вимоги оприлюднити інформацію про рахунки своїх громадян від Німеччини, Австрії та Франції. Приєднання Швейцарії до   FATCA може бути лише першим серйозним кроком на шляху руйнування довголітньої політики банківської таємниці у країні. Не виключено, що європейські сусіди слідом за Америкою зажадають від швейцарської банківської системи перегляду механізму захисту рахунків клієнтів-нерезидентів.

Чи вплине крах швейцарської банківської таємниці на привабливість тутешніх банків для заможних вкладників? Скоріше за все, ні, адже швейцарський банк — це вже знак якості, який, попри банківську таємницю, завжди славився багаторічним досвідом у галузі кредитування та управління приватним капіталом.

 

Швейцарія.