Новітня байка
Якось Лебідь, Рак та Щука знову зібралися тягти важкий віз. Натужилися вони, кожен смикає, скільки має сили і хисту. Щука намірилась зануритися у глибінь, Рак -- доправити воза до темної нори, в кінці якої й світла не видко, а гордий Лебідь з усієї моці рветься у височінь, але теж не годен зрушити воза з місця.
Виходить, як у тій давній байці: усі за добру справу, та роблять її нарізно, отож, як пишеться, -- віз і нині там.
Тоді Лебідь, Рак та Щука надумали залучити до важливого діла додаткові сили. Пустили вони на всю округу клич. І зібралася біля них сила-силенна всіляких помічників -- і голосистих, і повзучих, і плаваючих, і риючих, і навіть таких, хто ладен цілоденно каркати, лише б бути біля воза-корита.
Поки біля кожної сторони групувалися свіжі сили, найметкішою виявилася Щука. Вона не тільки проковтнула кількох небажаних для себе плаваючих та риючих, розчищаючи в такий спосіб водойму, а й переманила на свій бік дюжину-другу всіляких повзучих та каркаючих, яким тільки те й робити, що переповзати та каркати.
А щодо позиції Рака, то Щука надумала:
-- Хто такий Рак? Його трішки підігріти -- і потягне до нас...
І знову Лебідь, Рак та Щука приступилися до діла. Смикають, натужуються, гасла виголошують -- а віз і нині там.
Зібралися довкола них гурти зацікавлених: великі і маленькі, опірені й неопірені, голосисті й не дуже. І бачать: Щука добряче розповніла і рухається якось мляво, Рак весь червоний, повзе ніби вперед, а насправді задкує, Лебідь лише крильцями змахує -- обрізані в нього виявилися крильця.
Із гурту тоді й кажуть:
-- Не буде руху, поки Щука не насититься!
Другі висловлюються:
-- Або коли Рак свисне!
Треті міркують по-своєму:
-- Або коли в Лебедя крила зміцніють!
Рівне.
