Миловидна 27-річна українка Ганна Ушеніна напередодні 2013 року приємно здивувала Україну й увесь світ, ставши вперше за нашу багатовікову історію 14-ю чемпіонкою світу з шахів. Подія сама по собі вже видатна. Боротьба за світову шахову корону серед жінок триває от уже майже сто років, гра в шахи нараховує тисячоліття, але лише нині наша сучасниця стала володаркою найзаповітнішого призу у світі вічної гри. Але, як не парадоксально, вітчизняна преса сьогодні не особливо балує увагою свою чемпіонку. Хоча вона — звичайнісінька дівчина, яка із задоволенням погодилася побесідувати з читачами «Голосу України» напередодні Нового року.

— Аню, ти сьогодні, мабуть, — найвідоміша дівчина в Україні...

— Так?.. Я якось навіть не думала про це.

— Та як же? Уже майже місяць, як над тобою... корона чемпіонки світу. Чи не важка така славна ноша?

— Ні, не тисне. Моє життя практично не змінилася. Хоча мене відмінно, навіть занадто помпезно, зустріли в Харкові після повернення з Чемпіонату світу — приємні подарунки, велика прес-конференція в Національному університеті внутрішніх справ. Була на прийомі на мою честь у міського голови Харкова Геннадія Кернеса. А ще побувала на грандіозному заході в московському Центральному будинку літераторів, на врученні шахової премії «Каїсса», яку заснували Шахова федерація Москви та фонд «Наша спадщина». Серед почесних гостей вечора — президент ФІДЕ Кірсан Ілюмжинов, голова олімпійського комітету РФ Олександр Жуков, президент Шахової федерації Москви, відомий бізнесмен Володимир Паліхата, до речі, уродженець України. А премію мені вручав Михайло Горбачов. Приємно, що в Росії шахи сьогодні — більше, ніж гра.

— А як у нас, в Україні, сприйняли цю чудову новину, що наша дівчина — найкраща в шаховому світі?

— Мені важко наразі про це говорити. Наприкінці року Федерація шахів України начебто збирається провести урочистий прийом з цієї нагоди (інтерв’ю відбулося 21 грудня 2012 р. — Прим. ред.). Але нині, мені здається, шахи не настільки популярні в нашій країні, як вони того заслуговують. Я думаю, все треба починати з дітей, зі школи, залучати якомога більше школярів до цієї чудової гри, популяризувати її. У багатьох країнах, наприклад, шахи — шкільний урок, причому в деяких не факультативний, а обов’язковий. Шахи дуже корисні для інтелектуального розвитку. А якщо відверто, то мені, як патріотці України, образливо в глибині душі, що в інших країнах ставлення до шахів шанобливіше. Сподіваюся, що мій успіх стане хоча б маленьким поштовхом до зміни ставлення до шахів і, передусім, до дитячих. Харків — одне з кращих «шахових» міст України: і значні світові досягнення, і шахам приділяється чимало уваги з боку громадськості та місцевої влади. Але навіть у нас поки що немає міського шахового клубу, комп’ютерних класів, які б значною мірою розвивали цю гру. А в тому самому Ханти-Мансійську, де проходив Чемпіонат світу, — Шахову академію побудовано за унікальним проектом голландського архітектора.

— А скільки треба часу, щоб заволодіти шаховою короною світу та підкорити свого короля?

— Короля на шахівниці як раз завоювати не складно, треба лише дістатися до нього. У житті — складніше. А ось заволодіти світовою шаховою короною — ще складніше. Шахи — не проста гра. І досягти звання чемпіонки світу — справа не з легких. Думаю, зі мною погодяться всі ті, хто бодай раз зіграв відповідальну партію.

— Чи замислювалася про те, що ти сьогодні — найкраща в найдавнішій грі, і що відчуваєш, коли торкаєшся таємничих і загадкових фігур?

— Історія шахів сповнена загадок. Загальноприйнято вважати, що цю гру винайшли в Індії в незапам’ятні часи, а шахівницю нерідко асоціюють з полем битви. Але якщо ви думаєте, що я бачу себе полководцем за шахівницею — то я вас розчарую, нічого такого не відчуваю. Для мене шахи — не більше, ніж ігрові фігури. А якщо почнеш захоплюватися й порівнювати гру з якимись битвами — то обов’язково програєш.

— Аню, ти ще досить молода дівчина, але, напевне, вже переживала якісь складні часи. Шахи насправді допомагають долати життєві труднощі?

— Шахи привчають, насамперед, ухвалювати рішення й відповідати за них, що в житті, взагалі-то, доводиться робити постійно. Зробив один невірний хід — і програв! Час для прийняття рішення обмежений, і відповідаєш за нього сам. Це не колективна гра, тут вину звалити ні на кого.

— Твій перший тренер — мама. По скільки годин вона тримала тебе біля шахівниці?

— Ні, мама мене не прив’язувала ані до столу, ані до шахівниці. Мені це заняття подобалося, передусім, самій — розв’язувати завдання, розбирати комбінації. Але якщо хтось думає, що я тільки тим і займалася в дитинстві, що грала в шахи — то це зовсім не так. Я навчалася у звичайній школі, виконувала всі шкільні й домашні завдання, а ще захоплювалася грою на гітарі, малюванням. Тому шахи були одним з багатьох моїх захоплень. Але я завжди дуже відповідально ставилася до кожного зі своїх занять.

— Що порадиш батькам, які бачать своїх чад майбутніми чемпіонами?

— Найголовніше — не примушувати їх робити те, що їм не до вподоби. Краще подумайте про те, як прищепити дитині любов до тієї чи іншої діяльності.

— Як ти зустрічаєш Новий рік, є якісь традиції?

— Зроду жодних проектів заздалегідь не маю. І цього Нового року теж особливого плану не виношую. Зустрічатиму свято в родинному колі — мами та бабусі.

— І який тост буде від шахової королеви світу?

— Думаю, звичайнісінький. Усім здоров’я, благополуччя, миру в сім’ї та удачі в житті!

— І тобі удачі в житті та на шахівниці, наша чемпіонко!

— Спасибі!

Фото Володимира БОРИСОВА.

До речі

Українська чемпіонка 2013 року має намір відстояти не лише свій титул, а й узяти участь у Кубку світу серед чоловіків, який пройде в Норвегії з 10 серпня по 5 вересня. «Я вважаю, що в такому серйозному турнірі, як Кубок світу, мають грати й перемагати чоловіки, однак узяти участь у ньому мені було б дуже цікаво», — заявила вона. Бажання Ганни попрактикуватися із сильною половиною людства підтримав президент ФІДЕ Кірсан Ілюмжинов. «Якщо в Ушеніної виникне таке бажання, то ми тільки побажаємо їй удачі», — зазначив Кірсан Миколайович.