Продовжуємо розмову про хлопців, яких виховувала тільки мама.
Женя, 18 років: «Батьки розійшлися, коли мені був рік. Ми з сестрою (вона старша на 8 років) жили під гаслом «Усі чоловіки — сволота». В 17 сестра втекла з дому заміж. Відтоді мамині звинувачення у всіх смертних гріхах доводилося вислуховувати мені. Це були роки жаху. Порятунок прийшов, коли в житті мами з’явився інший чоловік: половина докорів і покарань діставалася йому. Той випивав, хворів, практично нічого не робив у домі й вигрібав від мами по повній. Але мені полегшало!
Згодом помітив: якось у житті все важко дається. Мені часто здається, що я роблю щось неправильно, недобре. Друзі кажуть, я стаю дедалі нерішучішим і замкнутішим. З дівчатами нічого не виходить. Останнє моє захоплення — практично копія мами. Звинувачення, крик, невдоволення... Хочеться кудись утекти від усього цього, але куди? Підтримує старша сестра, та в неї чоловік, свої проблеми. Про створення родини навіть не мрію. Де? Разом з мамою в одному домі? Навіть пробувати не варто».
 
Психолог Тетяна Груша:
 
Якщо в чоловіка немає ні ресурсу, ні бажання жити під каблуком — розлучення неминуче. Жінка з такої родини, як правило, до кінця своїх днів не розуміє, що бути гранично категоричною, упередженою й жорстокою в сім’ї не можна, інакше страждають усі її члени! Батько двох дітей, який не витримав, дочка, що втекла в ранній шлюб, другий чоловік, котрий п’є  й хворіє, — чи це не показники? Хіба не настав час для мами проводити роботу над помилками? Хлопчик, що росте в рефрені «усі чоловіки — сволота», однозначно страждатиме від заниженої самооцінки! Його чоловіча цінність кастрована мамою.
Щоб виживати у складних ситуаціях, ми, люди, підсвідомо застосовуємо один із трьох способів: утечу, атаку у відповідь або дисоціацію. Утекти з дому Женя не міг (маленький), атакувати маму забракло сили. Найімовірніше, йому довелося рятуватися методом дисоціації. Але тепер він виріс і може дозволити собі спробувати інші способи вберегтися від маминого негативу. Самому буде складно, тому добре б звернутися по допомогу до психолога. Навчившись іншим способам самозбереження, Женя зможе рухатися далі й освоювати методи комунікації з дівчатами.
 
Ростислав, 19 років: «Зараз батьки знову живуть разом, але коли мені було 5, вони розлучилися. Причиною стала інша жінка в житті батька. Досі пам’ятаю, як мама гнівалася тоді на тата, кричала й гнала з дому. Все дитинство я рвався до батька, не замислюючись, що це може бути комусь незручно або не подобатися зовсім. Перебувати поруч із татом стало для мене панацеєю, сенсом життя. Благо, жили в маленькому місті, і знайти його на роботі, у новому домі, в іншій родині було нескладно. Захотів до батька — прийшов (він, на щастя, мене ніколи не проганяв). Навчання в школі проходило далеко не найкращим чином, але моїми успіхами цікавитися було особливо нікому: батьки жили своїм життям. Другий шлюб батька швидко розпався, і він дуже запив. Коли тато опинився практично на самому дні, я вмовив маму пробачити його й повернути в родину. Так, ми знову були разом, але... усе змінилося. Мама деградувала: стала примхливою, навіженою й безвідповідальною. Увесь тягар проблем вона повністю переклала на мене! Тато оговтався, але став замкнутим і мовчазним. Я можу проводити з ним час, але тепер виключно в тиші. І все-таки головне, що батьки знову разом, як колись у дитинстві».
І навіть після такого детального розбору польотів нам іще є про що поговорити. Але вже в наступній «Сім’ї».
 
Марія Угнівенко.
Психолог Тетяна Груша:
 
Поганий мир кращий за добру сварку», — за такими правилами живе переважна більшість людей. Але... чи мир це? Мати, котра перекладає відповідальність за родину на молодого сина, батько, який самоусунувся... У нашій традиції ми — діти, поки живі наші батьки. Хіба не так? А якщо відбувається змішування ролей, значить, ситуація дуже нездорова. Цілком імовірно, що молодий хлопець зможе опікуватися своїми поки що зовсім не старими й не хворими батьками. Але чи чесно це з їхнього боку стосовно сина? Чи дали вони йому те, що мали, — освіту, розуміння духовних цінностей?..
Втім, Ростислав за роки розлучення батьків самостійно здобув дуже сильний ресурс — уміння домагатися свого, незважаючи ні на що. Якщо він бачить мету — перешкод не існує. Саме завдяки цій якості йому вдалося возз’єднати родину. Це гарний ресурс для бізнесу, наприклад. Але не для комунікацій. Результат — емоційна атмосфера в сім'ї. Хлопцю буде дуже складно налагоджувати контакти з людьми. Він — скоріше нелюдим і навіть, цілком можливо, піде стежкою батька й почне прикладатися до чарки. Та чи заслуговує він на таке майбутнє? Цим мамі й тату терміново потрібен добрячий струс, наприклад, з боку священика або близької людини, чиї слова вони почують. У хлопця попереду життя, у яке батьки зобов’язані його із благословенням відправити, а не гальмувати, обтяжуючи своїми проблемами.
 
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.