Дедалі частіше можна прочитати, особливо в мережі Інтернет, що 2012 року має настати кінець світу або в кращому разі нашу планету очікує величезна розруха. То нам справді загрожує смертельна небезпека, чи це чергові небилиці, якими залякують мільйони людей?
Треба відверто сказати, що багато наших сучасників, і передусім з наукових кіл, доволі скептично сприймають ці невтішні гіпотези. Мовляв, загибеллю нинішньої цивілізації нас неодноразово лякали й раніше. Та й усі ці факти, що стосуються зловісної Нібіру, доволі розмиті — і перевірити їх практично неможливо.
Існує думка, що ця незвана гостя Нібіру з інтервалом у 3600 років пролітає повз нашу планету, спричиняючи потопи, землетруси та інші природні катаклізми, які завжди суттєво впливають на подальший розвиток цивілізації. Про неї згадують і жерці цивілізації майя, занепад якої почався наприкінці І тисячоліття нашої ери, і давні шумери, і звіздарі єгипетських фараонів. Зокрема, малюнки та записи, які дійшли до нас із шумерської доби, стверджують, що за переказами давніх, Сонячна система складалася з 12 небесних тіл: Сонця, Місяця і 10 (!) планет, а не 9 відомих сьогодні.
За міфічними уявленнями, Нібіру — це небесний об’єкт, пов’язаний з богом Мардуком, про що йдеться у вавилонській легенді про створення світу «Енума Еліш». Так от, цей таємничий об’єкт у вигляді червоної цятки начебто побачили мешканці південної півкулі вже наприкінці весни 2010-го. А 21 грудня цього року Нібіру, як стверджують астрономи-любителі, буде розміром із... Сонце. Тільки червоного, кривавого кольору. Американський учений і письменник Алан Елфорд переконаний, що вже 300 тисяч років на Нібіру існує високорозвинена цивілізація.
Деякі зарубіжні дослідники космосу передбачають, що й цього разу її поява на небосхилі може спричинити велику біду. І називають нову дату катастрофи — 14 лютого 2013 року, коли Земля опиниться між Нібіру та Сонцем. А точніше — магнітні полюси Землі поміняються місцями, нахил осі нашої планети суттєво зміниться. Під впливом цього надзвичайно потужні землетруси та могутні цунамі принесуть лихо на всі континенти. Та після 1 липня 2014-го Нібіру почне віддалятися від Землі.
Могутні телескопи вперше зафіксували цю загадкову планету 1983 року. Саме тоді американські вчені Томас ван Фландернс і Річард Харінгтон заявили про її дуже витягнуту еліптичну орбіту. Маса Нібіру у 3—5 разів більша від маси Землі. А «подорожує» вона на відстані 14 мільярдів кілометрів від Сонця.
Та якщо вчені зацікавились цією космічною «гостею» зовсім недавно, то людство знало про цей містичний космічний об’єкт ще кілька тисяч років тому. Бо в давніх легендах ця планета, яка періодично приносить землянам біду, згадується як «друге Сонце», «та, що виблискує», «з сяючою короною»... Наші далекі предки вважали Нібіру «кораблем, на якому живуть Боги». Адже параметри руху цієї планети настільки вражаючі, що деякі дослідники схильні вважати її штучно створеною і керованою гігантським космічним кораблем.
Можна по-різному сприймати такі передбачення. На користь такої гіпотези свідчать знайдені предмети із сивої давнини. Зокрема, у шумерів були не тільки письмена, які підтверджують існування Нібіру, але й зображення диска з двома великими крильми. Саме цьому символу — крилатому диску — поклонялися ассірійці, вавилоняни, єгиптяни та інші народи протягом кількох тисяч років. А давні жерці вірили, що саме з такого літаючого апарата 450 тисяч років тому вперше зійшли на Землю мешканці Нібіру.
Американський дослідник і письменник Захарія Сітчин, який народився в радянському Баку, а виріс у Палестині, пов’язує створення дравньої шумерської культури Нефілімам саме з Нібіру. Згідно його гіпотези, пояс астероїдів — це уламки планети, яку шумери називали Тіамат. І хоча ця теорія нагадує теорію гігантського зіткнення (теорію створення Місяця) в астрономії, провідні світові вчені не розділяють його думку.
Незадовго до своєї смерті (а закінчив він життєвий шлях 2010-го в Нью-Йорку) Сітчин назвав час наступного наближення Нібіру до нашої планети. Це начебто має статися 2085 року. Та інші прихильники палеоконтактів схильні до другої дати — 2012 року, коли закінчує свій відлік календар майя.
За гіпотезою Сітчина, поява планети Земля — це наслідок катастрофічного зіткнення Нібіру з Тіамат — планетою, що до свого розколу перебувала між Марсом і Юпітером. Саме Нібіру населяла могутня людиноподібна раса анунаків, про яку є згадка в шумерській міфології. Частина їх зуміла вижити під час цієї космічної «аварії» і пізніше потрапити на Землю...
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.
