Або чому в нашій мові немає адекватного звертання
— Женщіна, беріть яблучка! — таким зверненням на базарі вже давно не здивуєш жодну господиню. Водночас, фразою «Пані, ви виходите на наступній зупинці?» — можна ошелешити чи навіть отримати у відповідь: «Пани всі в Парижі». За двадцять один рік після розвалу СРСР ані в українській, ані в російській мовах так і не з’явилося загальноприйнятого слова-звертання. Людина людині стала вже не «товаришем», але ще й не «паном».
«Пане полковнику, мій синьоокий»
Коли понад двадцять років тому радянський офіціоз канув у Лету, мовознавці в Москві та Києві почали працювати над новим мовним етикетом. Але хто тоді дослухався до їхніх порад? Член-кореспондент НАН України, доктор філологічних наук, професор Світлана Єрмоленко згадує, як якось в одній з телепередач тих часів ведучий звернувся до Президента України «пане Леоніде». «Ми тоді писали, що це — нонсенс, — розповідає професор. — «Пане президенте», «пане міністре» — це звучить. Але на рівні масової свідомості у нас залишається те, що пани -це інший соціальний прошарок. Соціальне навантаження цього слова залишається».
Водночас, за словами науковця, раніше звертання «пан» було дуже поширене між козацькою старшиною. Свідчення цього — народні пісні. Зокрема, всі знають відому завдяки виконанню Раїси Кириченко пісню «Пане полковнику». «Але я собі не уявляю, щоб таке звертання прижилося в армії», — підсумовує Світлана Яківна.
У сучасній українській мові звертання «пан», «пані», «панство» використовують лише в західних регіонах. На решті території до незнайомця, в якого хочуть запитати, як пройти кудись чи ще щось, звертаються словом «вибачте». А як у наших сусідів?
«Госпожа» чи «мадам»
У Росії після розвалу СРСР звертання теж виявилося проблемою. Темі, як краще звернутися до жінки: «госпожа» чи «мадам», були присвячені навіть кілька телепередач. Зрештою, битва мовознавців звершилася тим, що гора породила мишу. Не можна народові нав’язати якесь слово й примусити вживати його у щоденному житті. «Слово — явище не народить», — пояснює Світлана Єрмоленко. Тому доведеться чекати, доки мовці знайдуть таке звертання, яке влаштовуватиме всіх.
До речі, українофілам на замітку: словник синонімів Святослава Караванського пропонує такі синоніми до слова пан: добродій, мосьпан, господар, володар, велитель. Укладач цього словника пропонує й низку слів іншомовного походження: дон, сер, месьє.
В інших мовах проблема звертання вирішувалася у досить цікавий спосіб. Наприклад, в англійській мові, попри те, що існує усталене звертання (містер, місіс та міс), є ще й так зване особливе слово «вибачте» (excuse me), яке використовують не для того, щоб спокутувати перед кимось провину, а щоб звернутися. А щоб вибачитися перед кимось, англомовні нації кажуть «sorry».
Таких прикладів можна наводити багато, питання лише в тому, чи насправді це вагома проблема для країни, в якій людям часто не вистачає на хліб з маслом. Водночас культура мови породжує культуру життя. Від того, чи ти почуваєшся «женщіной» чи «пані», «мужиком» чи «господарем», залежить і самооцінка та самоповага, яких так бракує нашому суспільству.
Мал. Василя ФЛЬОРКА.
