Традиції грецького весілля в кожному регіоні мають свої особливості, і, приїхавши після афінської церемонії на критську, можна відкрити для себе багато нового. Тому грецьке весілля треба побачити, а ще краще — пережити.
У Греції до весілля починають готуватися десь за півтора року до щасливої дати, адже щоб організувати таку гарну й урочисту подію, потрібен час. Весіллю зазвичай передують заручини — традиція, за якою наречений просить руки дівчини в батька нареченої, а діставши згоду, запрошує священика благословити обручки й надягти їх на підмізинні пальці лівих рук заручених. Гості, запрошені на торжество, бажають парі щасливого весілля.
Весіллю також передує й інший обряд — застилання ліжка. За два дні до події в домі нареченої збираються представники обох родин, щоб подивитися на посаг і оцінити весільне вбрання. Незаміжні подружки нареченої застеляють її ліжко, причому наречений має право зняти простирадла, якщо постіль здалася йому неакуратною. Як тільки ліжко застелене ідеально, на нього кидають рис, пелюстки троянд і гроші, тим самим бажаючи молодим щасливого й забезпеченого життя. У Греції також прийнято класти на ліжко дитя — щоб «забезпечити» парі плодовитість. Якщо кладуть хлопчика, то першим у новій родині чекатимуть на хлопчика, якщо дівчинку — то на дівчинку.
У день весілля наречений і наречена наряджаються кожен у себе вдома. Традиція вимагає, щоб наречену одягали незаміжні подружки, а нареченого голили й одягали його друзі. На підошві своєї туфельки молода пише імена незаміжніх подружок — та, чиє ім’я зітреться першим, незабаром повинна вийти заміж. Перш ніж покинути рідну домівку, наречена танцює прощальний танець із батьком. Сідаючи в машину, вона в жодному разі не повинна озиратися або вертатися за забутою річчю — це вважається поганою прикметою. А наречений не має бачити наречену і її сукню до церкви.
Наречену до нареченого, що чекає біля входу в церкву, підводить її батько або брат. Грецький обряд одруження багато в чому схожий на наше вінчання. Церемонія починається, коли молодим дають у руки білі свічки, що символізують готовність пари прийняти Христа. Потім треба обмінятися обручками, причому цю процедуру, як і багато інших, виконує боярин — кумбарос.
Після молитов відбувається вінчання: голови нареченої й нареченого покривають тонкі вінці, які називаються стефана, з’єднані білою шовковою стрічкою. Вінці символізують славу й честь, даровані парі Богом, а стрічка — єдність. Після читання Євангелія парі подають вино в чаші, з якої наречений і наречена відпивають тричі. Потім священик веде пару навколо вівтаря, тим самим допомагаючи зробити перші кроки в житті як чоловіку і дружині. Кумбарос іде за нареченим і нареченою, тримаючи вінці над їхніми головами. Після цього священик благословляє пару, знімає вінці та вкладає в руки молодят Біблію, показуючи, що тепер тільки Бог зможе роз’єднати цей союз.
Після вінчання пару обсипають рисом і пелюстками троянд, запрошені бажають їм довгих років життя. Незаміжні дівчата роздають гостям куфети: гірко-солодкий мигдаль у цукрі, загорнутий в упаковку — бонбоньєру. Після всіх привітань у церкві молодята їдуть на весільну фотосесію, а гостей відправляють на прийом.
Найбільше враження на грецьких весільних прийомах справляють танці. Станцювавши перший і розрізавши весільний торт, наречений і наречена беруться за кінчики білої хусточки чи шарфика, і починається каламатьянос — традиційний грецький хороводний танець, у якому можуть взяти участь усі охочі. Гості танцюють не шкодуючи ні сил, ні монет для музикантів, ні тарілок, які розбивають об підлогу — на щастя! Квіти й гроші кидають під ноги танцюристів. Свято триває цілу ніч.
