Довго вважалося, що дитина народжується з душею чистою, як дошка, на котру з часом лягають письмена — формується характер. Однак нині багато вчених стверджують, що деякі риси передаються разом із генами від попередніх поколінь. Наприклад, більшості українців притаманні страх, відчуття провини і психологія бідної людини. З такими рисами важко будувати країну.
Термін «характер» походить від давньогрецького слова, що означає «карбувати, креслити, гострити». Ширше — це норов людини, а значить, і її дії. Родоначальниками вчення про характер були Платон і Аристотель. У сучасних школах учнів виховують переважно на позитивних прикладах. У школах же Платона і Аристотеля (ІV—ІІІ ст. до н. е.) було дещо по-іншому. Акцент робили на негативі, на типових носіях якогось недоліку. Учням пропонували 30 замальовок про характер. Для зразка наведемо дві (без змін): «Неотесаність — людина з цим недоліком носить взуття на два розміри більше, ніж потрібно, високо задирає плащ, коли сідає. Якщо хтось стукає у двері, сама відчиняє їх, а не наймичка». «Грубіян — це людина, що не приймає вибачень, спіткнувшись об каміння, посилає йому прокляття, різка у спілкуванні. Не хоче, коли просять, ні співати, ні декламувати, ні танцювати».
Раніше стверджували, що характер карбують батьки, вихователі, життя. А з певного моменту, у свідомому віці, людина сама починає ліпити свою вдачу. Є думка, що до п’яти років характер уже сформований на 75%. Сучасні вчені вважають, що все відбувається ще раніше, адже нервова система малюка закладається у лоні матері до чотирьох з половиною місяців. Саме в цей час жінка повинна бути спокійною, урівноваженою, уникати конфліктів, милуватися природою, слухати спокійну музику. А ще — відмовитися від поганих звичок, до мінімуму звести вживання ліків.
Незаперечним залишається єдине: характер або полегшує, або ускладнює нашу долю.
Таїса МОСТОВА, психолог.
Мал. Миколи КАПУСТИ.
