Чоботар без чобіт — так часто кепкують над хворими лікарями, філологами, які роблять помилки у текстах, сантехніками, в котрих течуть крани. Ще один об’єкт для іронії — архітектурно-будівельна бібліотека, яка може залишитися без приміщення. Як таке можливо? Абсурдний сценарій типовий: будинок — у самому серці Подолу, потребує ремонту, і ось знаходиться благодійник, який готовий його відновити. Щоправда, після цього він тут збирається не читати, а торгувати. Ситуація для Києва цілком звична.
«Журналісти нас уже закрили»
Йдеться про Гостинний двір, що на Контрактовій площі столичного Подолу, який став черговим яблуком розбрату між громадськістю, столичною владою та забудовниками. Громадські активісти, мов флібустьєри, захопили будівлю та дворик, влаштувавши там свою республіку. Влада з забудовниками міркують, як би швидше їх звідти викурити, перетворивши Гостинний двір на торговий центр. Державна архітектурно-будівельна бібліотека імені В. Г. Заболотного, працівники якої воліють не вникати у ці чвари, мимоволі теж опинилася у центрі скандалу. Після перебудови книгозбірню виселять. Таке рішення вже ухвалено. Незрозуміло лише куди. Нового приміщення для цієї особливої бібліотеки досі не знайдено. Журналісти, які підтримують громадськість, навіть поквапилися заявити про закриття Державної архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного. «Але ми поки що працюємо у звичному режимі, хоча стурбовані читачі після таких повідомлень телефонують і запитують, що з нами трапилося», — розповіла директор книгозбірні Галина Войцехівська, яка зустріла нас у своєму робочому кабінеті. На столі в неї лежав проект реконструкції бібліотеки на базі Гостинного двору, виконаний львівським студентом. Проектування бібліотек — одна з ініціатив цієї книгозбірні. Саме завдяки бібліотеці імені В. Г. Заболотного у вузах України майбутнім архітекторам пропонують на базі Гостинного двору сконструювати (звичайно, на папері) книгозбірню майбутнього. «Хоча це лише студентська робота, але подивіться, як цікаво тут запропоновано використати наш двір для потреб бібліотеки», — ділиться пані Галина. І хоча я у складних кресленнях нічого не тямлю, але киваю головою. Ситуація складається трагікомічно — установа, яка надихає студентів на проектування нових книгозбірень, сама готується пакувати валізи.
Кому належить ключ від Гостинного двору
— Як вам ідея перетворити Гостинний двір на торговий центр? — запитую в Галини Войцехівської.
— Вона мені не подобається. Вважаю, що це знакове місце, яке має бути доступне киянам та гостям міста для відпочинку, культурних та мистецьких заходів. Тут позитивна аура. Але нас дуже турбує питання переміщення бібліотеки.
— Як ви ставитеся до переїзду?
— Негативно, і це зрозуміло. Перевезти бібліотеку (а це 415 тисяч примірників!) дуже важко. У це приміщення ми переїхали 1985 року. Відтоді наш фонд збагатився. Але річ навіть не в тому. У бібліотеці кожна книжка займає своє місце. Вона не може бути кудись переставлена, інакше її просто не знайдуть. Тому тут має панувати ідеальний порядок. А перевезти бібліотеку — це жах.
Коли ми сюди переїхали, 31 серпня 1985 року, голова Подільської районної адміністрації Іван Салій вручив нам символічний ключ від Гостинного двору. Церемонія відбувалася ось тут перед будівлею, на сходах. Було сказано багато гарних слів і про Гостинний двір, і про бібліотеку. Відтоді минуло багато часу, наш фонд виріс. Ще десять років тому ми відчули, що приміщень замало. Сьогодні згідно з інструкцією проектування бібліотек 1982-го (у якій ще не враховані ані новітні технології, ані необхідність комп’ютеризації) нам не вистачає 942,6 кв. метра. Якщо нині книгозбірня займає 1,5 тисячі квадратних метрів, то нове приміщення має бути не менше 2,5 тисячі квадратних метрів, а з урахуванням розвитку бібліотеки — хоча б 3,0—3,5 тис. кв. м.
— Це не перша спроба змінити адресу бібліотеки?
— Ще 2007 року нас хотіли виселити і розмістити тут державну інвестиційну структуру. Але тоді піднялася громадськість, почалися суди. У результаті ми ніби відстояли себе і залишилися у Гостинному дворі. Цей будинок належить Фонду держмайна, але його здали в оренду «Укрреставрації». Бібліотека працює тут на правах оренди: платить 1 гривню на рік як бюджетна організація плюс комунальні послуги. 2012-го ми отримали офіційного листа від орендаторів про те, що маємо виселитися до 15 квітня. У тому листі було вказано, що іншого приміщення бібліотеці надано не буде. Але ми звернулися до нашого міністерства (регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства. — Авт.). Там відповіли, що без надання нової адреси нас нікуди не відселять. Це має бути повністю пристосоване до потреб бібліотеки приміщення: з охороною, сигналізацією, ремонтом. Після цього питання розглядалося і на рівні міста, і на рівні міністерства. Приміщення нині підшукують. Як воно буде насправді, не знаю. На сьогодні питання розміщення бібліотеки відкрите. Тобто місця для нас не знайдено. Проте ми працюємо.
Розмову вела Тетяна ПАСОВА.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
Cимволічний ключ від Гостинного двору директор бібліотеки зберігає досі.
Бібліотека імені В. Г. Заболотного відрізняється від інших особливим настроєм, який створюють також і старовинні меблі. Книгозбірня успадкувала їх від академії архітектури, перевезла у Гостинний двір з Митрополичого будинку, що на території Софії Київської, де вона функціонувала з 1944-го по 1985 рік.
