Вочевидь заява про те, що Україна здатна виробляти близько 10 відсотків світового обсягу залізної руди, здивувала експертів не менше, ніж особа, яка її зробила. Це був президент канадської компанії «Блек Айрон» пан Метт Сімпсон. І сталось це на початку нинішнього року, під час переговорів з керівниками Дніпропетровської області і Кривого Рогу щодо інвестиційного проекту на 1 мільярд доларів США.
Ми вам раді на нараді
Ішлося про будівництво комбінату з переробки залізної руди на базі Шимановського і Зеленовського родовищ залізних руд — і це вже вражало. По-перше, пропонувалося узяти в довгострокову експлуатацію площі по сусідству із залізорудними комплексами АрселорМіттал та Південного ГЗК, господарів яких цікавить сировинна база не менше. По-друге, купівля ліцензій на розробку місцевих надр компанією «Блек Айрон» сталася у момент, коли інвестори Україну обходили, м’яко кажучи, своєю увагою. По-третє, компанія «Блек Айрон» вигідно відрізняється від інших, бо публічна і є частиною потужного фінансово-промислового конгломерату Канади «Форбс енд Манхеттен» з 36 підприємств з різнопплановою спеціалізацією — від фінансів до сільського господарства. До того ж плани «Блек Айрон» підтримує канадський уряд — з того боку і Державне агентство з інвестицій і управління національними проектами — з нашого. Принаймні так декларувалося.
У тому є неабиякий сенс. Привабливість Шимановського родовища більш як очевидна. Це — щонайменше 345 мільйонів тонн розвіданої руди з високим вмістом заліза і низьким вмістом — фосфору, марганцю та алюмінію. Це — легкий доступ до кваліфікованої робочої сили, джерел електроенергії, до залізничних доріг і морських портів. Фактично проекти «Блек Айрон» зосереджені в серці залізорудного поясу країни, за 35 кілометрів від Кривого Рогу.
Ще більш спокусливо виглядає пропозиція канадського інвестора для регіону. Це, до речі, підкреслювали керівники області на вищезгаданій зустрічі з президентом «Блек Айрон» Меттом Сімпсоном. Йшлося про створення майже двох тисяч нових робочих місць і 10 мільйонів гривень відрахувань податків щороку. Про те, що компанія практикує світові стандарти з охорони праці і навколишнього середовища, — нічого й казати. І що так само важливо, «Блек Айрон» активно вкладає гроші у розвиток інфраструктури, ремонт і будівнитцво лікарень, шкіл, дитячих садків регіону, в якому працює.
Проект передбачає побудову комбінату, який здатен виробляти не менше 7,3 мільйона тонн котунів на рік. Чи витримає Кривий Ріг нове екологічне навантаження? Техніко-економічне обгрунтування врахувало усі наявні ризики.
— Ми розуміємо всі ризики краще за інших, — запевняє керуючий директор дочірнього ТОВ «Шимановське Стіл» пан Джордж Мовер. — Вплив на навколишнє середовище нового комбінату оцінюватиметься за значно жорсткішими вимогами, ніж українські — європейськими. Однак ми впевнені, що сучасні технології видобутку і переробки залізної руди задовольнять найвимогливіших екзаменаторів.
Провладні університети
Але з того, як розгортаються події, видно, що справа може і не дійти до сучасних технологій видобутку і переробки руди. Відсторонимося на якусь мить від канадців, аби поміркувати, чому, попри незаперечну привабливість наших сировинних ринків, бажаного інвестиційного прориву за останні роки так і не сталося. Що тут міркувати, скажете ви. За оцінками аналітиків, добувна галузь фактично монополізована. До того ж існує складна і непрозора система видачі документів на розробку і видобуток корисних копалин. Але це тільки одна подоба адміністративної тяганини, за якою ховаються більш витончені інші. Упевненість Джорджа Мовера в успіху інвестиційного проекту видається цілком слушною у Торонто (Канада), де котируються акції «Блек Айрон», але Україна — не Канада.
У нас «екзаменують» з притаманною тільки нам специфікою. Нагадаю, досліджене і обране для експлуатації родовище поблизу Кривого Рогу оточують ще п’ять ГЗК, які свого часу вже пройшли такий іспит і не збираються поступатися місцем на ринку. У такому «тісному колі» усе вирішує той, на чиєму боці перевіряльник-регулятор. Спершу канадців здивував несподіваний візит на родовище контролерів з Державної екологічної інспекції і вердикт про зупинку дослідницького буріння. Відбилися у суді — почалася тяганина з узгодженнями і дозволами на місцевому рівні. Крім того, дочірня компанія, виявляється, терпить збитки через відсутність реєстрації платником ПДВ. На початку квітня стало відомо, що компанія повідомила на Канадській фондовій біржі про те, що ініціювала судову тяжбу з міськрадою Кривого Рогу, яка передала частину ділянки Шимановського родовища в оренду Південному ГЗК (З повідомлення «Комерсант-Україна»).
Дивним чином, ці випробування мені навіяли спогади про «провладні університети», які пройшов свого часу власник меткомбінату «МітталСтіл Кривий Ріг». Нагадаю, його звинувачували в ухилянні від інвестиційних зобов’язань, які, як виявилося нещодавно, він виконав чесно. Тепер влада фактично «покусалася» з не менш поважною публічною компанією «Блек Айрон». Чи не тому Україні так довго не вдається зробити інвестиційний прорив?
