Цього року передплатила близько двадцяти періодичних видань, у тому числі і «Голос України». В шістнадцяти з них нинішньої весни в кулінарних рубриках знайшла різноманітні рецепти страв із черемші.
Лікарські рослини мене цікавили ще з дитинства, тому книжок на цю тематику в моїй власній бібліотеці, напевно, більше, ніж у районних. Ще замолоду я збирала спочатку різні вирізки з газет про рослини, якими цікавилась, потім переписувала народні рецепти. Отримала посвідчення знавця лікарських рослин і дозвіл збирати, щоб випадково не винищити рідкісні види. Тому ставилася до цього питання дуже обережно. Була така щаслива, коли вдавалось придбати якусь книжку нових авторів про лікарські рослини. Пізніше моя бібліотека поповнилась і різними енциклопедичними довідниками з цієї тематики.
Коли ж зовсім випадково в урочищі Соснина натрапила на цибулю ведмежу (левурда, черемша), то стояла, мов зачарована, боялася порушити екологію, не зірвала, бо знала, що ця рослина занесена до Червоної книги Української РСР. Було мені тоді років дванадцять... Запам’ятала те місце. Багато чого змінив час. Навпроти галявинки, де я знаходила черемшу, пізніше сцену побудували, просто в лісі. Дерев багато позрізали. Почав народ масово йти за фіалками та пролісками, загубився й слід від черемші...
Уже два роки поспіль бачу, як приїжджають навесні до Шумська на базар, яким славиться наше старовинне місто ще з сивої давнини, торговці-лісовики з великими оберемками черемші. Не наважилась торік купити її. У відповідь на питання, чи знають продавці, що вона занесена до Червоної книги, почула: «А в лісі її багато росте...» Цієї весни пропонували одну рослинку за смішною ціною: «Купіть, усього за двадцять копійок, з цибулинкою». Продавці черемшею не від хорошого життя подалися на ринок, про що свідчили їхні натруджені селянські руки без манікюру, які звикли працювати на землі. Очі благали: купіть! Жіночки в старомодному селянському одязі розхвалювали корисність черемші. Не казала їм, що не менше за них знаю про фармакологічні властивості цибулі ведмежої та приготування ліків з неї. Вислухала, що розповіли, і купила декілька цибулинок. Не знаю, мабуть, віддаючи шану рослині, яка зникла з лісу мого дитинства.
Посадила в своєму саду. Вперше в житті спробувала за своєю фантазією приготувати салат із додаванням листочків цієї рослини, на смак — як часничок. Тільки вживати треба потроху: лише 5—10 грамів на день, як радить енциклопедичний довідник академіка АН УРСР А. М. Гродзінського. Тільки шкода, що так масово рекламують рослину в різних кулінарних виданнях. Чи не знають про Червону книгу, чи не хочуть знати... А може, це останній рятувальний круг у боротьбі за здоров’я?
Прижилася черемша у моєму садку. Сподіваюся, що не зникне вона і з карти України.
Шумськ
Тернопільської області.
Фото автора.
