У 1896 році до нью-йоркського «Видавництва Арчибальд Уелш і Ко» завітав колишній моряк, капітан Морган Ендрю Робертсон, який на пенсії захопився літературною працею.  Цього разу він приніс фантастичну повість «Марність». 

Після деяких коливань рукопис Робертсона було все-таки схвалено — книжка з’явилася в 1898 році. Капітан одержав невеликий гонорар і дуже переймався тим, що його повість погано продається. 

Але через чотирнадцять років, у середині квітня 1912-го, запилені примірники книжки розійшлися миттєво. Видавництво «Арчибальд Уелш і Ко», що було на краю фінансової прірви, швидко видрукувало друге видання, яке теж буквально розхапали. Це трапилося після того, як уранці 15 квітня 1912 року світлина маловідомого письменника Моргана Ендрю Робертсона з’явилася на першій шпальті лондонської «Таймс». Нижче було опубліковано офіційне повідомлення: «Небувале в морських літописах нещастя сталося в Атлантичному океані. Пароплав «Титанік» компанії «Уайт Стар Лайн», вийшовши 10 квітня 1912 року у своє перше плавання, зіштовхнувся з айсбергом і затонув. За останніми повідомленнями, є підстави важати, що з 2800 осіб урятувалося менше 700». (Насправді на борту морського лайнера перебували 1316 пасажирів і 908 членів екіпажу).

У це важко повірити, але в повісті з неймовірною точністю передбачено дрібні деталі катастрофи, що розігралася в холодних атлантичних водах. Читачі були буквально вражені, коли порівняли перипетії загибелі «Титаніка» і вигаданого «Титана». Збігалося дуже багато чого. І те, що катастрофа сталася з «непотопельним» і «найбільшим судном» свого часу з більш як тисячею пасажирами на борту; і що трагедія сталася в Атлантиці у квітні; і що обидва пароплави — справжній та вигаданий — наштовхнулися вночі на айсберг; і що обидва судна протрималися на поверхні океану приблизно однаковий час; і  що бракувало рятувальних шлюпок. Навіть технічні дані «Титана» й «Титаніка» були майже ідентичні.

Це був випадковий збіг чи приклад найвищого провидіння? Чи Робертсон, образно кажучи, накликав лихо на найбільше в тодішньому світі судно?

За іронією долі, ця пророча книга опинилася в руках одного з кочегарів «Титаніка» на ім’я Джон Коффі, котрий почав читати її в перервах між вахтами. Заглиблюючись у прочитане, він жахнувся — впізнав опис того самого пароплава, на якому плив. Джон Коффі не був новачком, ходив у море на багатьох суднах, однак незрозуміле відчуття небезпеки, що загрожує, виявилося настільки сильним, що змусило його покинути «Титанік» під час заходу в ірландський порт Квінстаун.

Цікаво, що й друга після капітана людина на судні — старший помічник Генрі Тай Уайльд — не почувався спокійно й упевнено. Цей 38-літній моряк, власник капітанського диплома, котрий раніше служив старшим помічником капітана на «Олімпіку», засумнівався, коли його повідомили, що він повинен взяти участь у першому плаванні «Титаніка». Зрештою, піддавшись наполегливим умовлянням друзів, він погодився. Уайльд був відмінним морським офіцером, недарма компанія «Уайт Стар Лайн», відома високою вимогливістю до підлеглих, довірила йому посаду старшого помічника на двох своїх найбільших і найкращих суднах, проте, він не міг звикнути до «Титаніка». В останньому листі, відправленому із Квінстауна, він писав сестрі: «І все-таки мені не подобається це судно... Воно викликає якесь дивне почуття».

Після загибелі «Титаніка» Морган Робертсон одержав сотні гірких листів із прокльонами від рідних тих, хто загинув на цьому пароплаві. У пресі письменника назвали генієм, оракулом, ясновидцем. Автора та роман «Марність», що ніколи більше не видавався, прокляли. В 1915 році у віці 54 років Морган Робертсон помер.

(Далі буде).

Фото з сайту http:// zastavki.com.ua.