Приходячи до супермаркету з певними покупками з іншого магазину, зазвичай залишаємо їх у камері схову, щоб у працівників магазину не виникали підозр щодо їх «походження». Проте не раз звертали увагу на напис, що адміністрація магазину за збереження особистих речей, залишених у камерах схову, відповідальності не несе. Але, припустимо, сталося так, що ви забули про речі в камері схову і пішли додому, а, згадавши про них, повернулися і побачили, що деяких покупок бракує. Що робити в такій ситуації?
Річ у тім, що законодавством не встановлено обов’язку за покупцем зберігати свої речі в камері схову під час здійснення покупок. Пунктом 21 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів» за суб’єктом господарювання закріплено зобов’язання забезпечити доступ споживачів до торговельних об’єктів (магазин тощо) без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється в таких торговельних об’єктах. Тобто споживачу не можуть заборонити пройти до торговельного залу магазину, якщо він відмовляється здати свою сумку в камеру схову. Проте працівники магазину можуть попросити здати до камеру схову товар який реалізовується у них самих (наприклад зайти до магазину, в якому продається хліб, із своїм хлібом). Але тоді вони повинні створити умови для збереження речей споживачів.
Віддаючи речі до камери схову, споживач передає їх на зберігання, а магазин водночас бере на себе зобов’язання за їх збереження і підтверджує це номерним жетоном чи будь-яким іншим знаком, який посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання (ч. 3 ст. 937 ЦКУ). Згідно з ч. 2 ст. 942 ЦКУ якщо зберігання здійснюється безплатно, зберігач зобов’язаний піклуватися про річ як про свою власну. А в разі втрати або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач (тобто магазин) відповідає на загальних підставах (ст. 950 ЦКУ). Щодо розміру відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві втратою (нестачею) речі, зберігач має відшкодувати їх у розмірі вартості речі, а в разі її пошкодження — в розмірі суми, на яку знизилась її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Тобто якщо, здавши свої речі до камери схову, споживач, повернувшись, помітив, що деякі з них зникли, йому необхідно буде звертатись до міліції для проведення нею розслідування факту крадіжки. Якщо міліцією встановлено факт крадіжки і конкретних осіб притягнуто до кримінальної відповідальності, то, крім відшкодування завданої споживачу шкоди діями винних осіб, можна також звернутися до суду з цивільним позовом про відшкодування завданих збитків і до магазину. Якщо у споживача вкрали, наприклад, сумку, то довести це буде легше, оскільки в більшості магазинів встановлено камери відеоспостереження. Однак залишається проблемним питанням довести наявність цінних речей у самій сумці. А тому можна порадити приблизно підрахувати вартість втрачених речей і вказати цю суму як моральну шкоду.
Отже, як бачимо із ситуації, доволі ризиковано залишати цінні речі в камерах схову, а тому бажано брати їх із собою.
Артур АЛІЄВ, юрисконсульт.
