П’ятдесят кілометрів кордону на Вінниччині проходить з територією невизнаної Придністровської Молдовської Республіки (ПМР). Лінія рубежу тут не позначена звичними прикордонними стовпами, бо демаркація не передбачена з територією невизнаної держави. Натомість нині її чітко видно завдяки рову, викопаному по всій довжині кордону, і колючому дроту. Раніше таких укріплень тут не було. На території ПМР дислокується 14-та російська армія. Саме ця обставина спонукала вартових до укріплення рубежу.
Кореспондент «Голосу України» побував у пункті пропуску «Болган» на території Піщанського району. Спілкувався не тільки з вартовими. Через названий пункт проходить декілька міжнародних автобусних маршрутів, зокрема, з Тирасполя, столиці ПМР, до Москви. Кордон перетинають власники індивідуального транспорту. Вразило те, що брехлива путінська пропаганда у Москві відгукується, зокрема, і на цій ділянці кордону. Неприємно здивував факт збурювання проти українців громадян, хоч і невизнаної, та все ж сусідньої держави.
«Мені казали, що прикордонники рвуть паспорти росіян»
У пасажирки автобуса Тирасполь — Москва, москвички середніх літ, яка їхала разом з дитиною, тремтіли руки, коли подавала паспорт нашому прикордоннику. Якусь мить вона взагалі вагалася — віддавати документ чи ні. Тим часом другою рукою міцніше пригорнула до себе дитину.
— У вас щось трапилося? — запитав прикордонник. — Можливо, потрібна допомога?
Пасажирка мовчала. Очима вп’ялася у військового в зеленому береті, стежачи за кожним рухом його рук. Прикордонник, виконавши свої обов’язки, повернув жінці паспорт і ще раз уточнив, чим міг би допомогти пасажирці.
— Та вже нічого не треба, — полегшено зітхнула росіянка. — Знайомі попереджали, що на кордоні москвичам рвуть паспорти. Та й по телебаченню в нас у Москві про це не раз говорили. Ось я й подумала, якщо таке станеться зі мною, що далі робити. Залишитися в Україні бомжем не хочеться. А без документів, хто мене звідси випустить.
— Це не перший такий випадок, — розповідає заступник начальника відділу «Болган» Могилів-Подільського прикордонного загону капітан Юрій Данько. — Враження таке, ніби тобі в душу наплювали. Це ж як безсоромно в Росії збурюють своїх громадян проти нас! Спрацьовує, як бачите.
Потік транспорту від часу подій у Криму через пункт пропуску «Болган» скоротився удвічі. Навіть рейсові автобуси тепер курсують рідше. Постійно долають кордон тільки ті, хто проживає у Піщанському районі нашої області і сусідньому Кам’янському Придністров’я. На кордоні пояснили, що це ті люди, які добираються на роботу. Для них запроваджено так званий малий прикордонний рух.
Листівки на стовпах
Мешканець ПМР на власному автомобілі погодився підвезти кореспондента «Голосу України» з пункту пропуску до райцентру. Сивий як лунь чоловік їхав з придністровського міста Рибниця до залізничної станції Рудниця на Вінниччині.
— Зараз у нас все спокійно, — розповідає придністровець. — Але бувають ситуації, коли хтось збурює людей.
Чоловік розповів про оголошення на стовпах у їхньому місті. На них були такі слова: «Українські танки йдуть на ПМР». Нижче повідомлялося, що українські танки уже на кордоні і скоро підуть на Тирасполь. Було це наприкінці серпня. Саме в той час, коли в Новоазовську та Іловайську активізували свої дії російські війська.
— Людям хтось підкинув байку про те, що Україна хоче відібрати Придністров’я, — продовжує співрозмовник. — Мовляв, Путін забрав Крим, а українці у відповідь заберуть землі, що колись належали їм. Ніяких танків на кордоні я особисто не бачив, так само, як ті, хто буває на кордоні. Мало у кого така потреба. Тому й гудів базар, як вулик.
Придністровець не приховував, що він за відновлення колишнього Союзу. Каже, у ПМР у більшості людей голови повернуті до Москви.
— Ми б хотіли мати російські паспорти, — додає співрозмовник. —Раніше нам це обіцяли. Насправді російські паспорти отримуємо як закордонні, а внутрішні — це паспорти ПМР. Я маю два паспорти — придністровський і російський. Багато людей так само отримали по два документи. Російські не видають, бо для цього потрібна російська прописка, а ми ж проживаємо у ПМР.
Незважаючи на те, що всі сподівання на берегах Дністра у ПМР покладають на Москву, найбільше, чого бояться придністровці, — це війни.
— У людей старшого та й середнього покоління ще не стерлися з пам’яті бойові дії на берегах Дністра на початку 90-х, — каже співрозмовник. — Я теж добре пам’ятаю, скільки тоді горя прийшло на нашу землю, скільки було вбито невинних людей. Тому якби зараз російська армія розпочала якісь маневри, мабуть, люди повстали б проти цього. Принаймні сподіваюся на це, бо той, хто один раз пережив війну, робитиме все, щоб вона не повторилася.
Поки що тихо на берегах Дністра
— Ділянку кордону, яку охороняють вартові відділу «Болган», вважають порівняно спокійною, — продовжує капітан Юрій Данько. — У нас не зафіксовано випадків незаконного проникнення з сусідньої держави поза лінією кордону. Однак підозрілі чоловіки декілька разів намагалися в’їхати громадським транспортом.
За словами співрозмовника, це були люди молодого або середнього віку, міцної статури. Мали при собі військові квитки. У них були «свіжі» печатки про зняття з військового обліку. Ніхто з них не міг пояснити мети своєї поїздки. Таких «гостей» повернули назад додому.
— Розхитати обстановку в прикордонних районах нікому не вдасться, — впевнений капітан. — Такої величезної уваги і допомоги, яку ми отримуємо від місцевих жителів, ніколи не було раніше. Допомагають від малого до старого. Люди вірять і сподіваються на нас. Без зайвого пафосу скажу, що за таких людей у разі необхідності й померти буде не страшно.
Тихо нині на берегах Дністра на території сусідньої ПМР. Чи не віщує така тиша бурю? Тільки час покаже.
Вінницька область.
Фото автора.
Прапорщик Олександр Біжан.
