Мистецтво пісочних картин — одне з найдавніших, бо бере початок ще у тібетських монастирях. І водночас дуже сучасне, адже останніми роками пісочна анімація набула неабиякої популярності... Воно матеріальне, бо до картини можна доторкнутись, і водночас ефемерне: достатньо вітерцю чи навіть подиху, щоб картина зникла назавжди... Воно дуже просте, бо навряд чи знайдеш людину, котра хоч раз у житті не виводила прутиком малюнок на піску. І також надзвичайно складне, бо вічно рухливе, живе і невловиме.
Хмельниччан із такими картинами вирішили ознайомити діти — студійці мистецької «Арт-скрині» Хмельницької обласної бібліотеки для юнацтва. Вони разом із своїм керівником Оксаною Мергут освоїли нову техніку і представили свої творіння на виставці «Мандри у пісочному царстві» (роботи — на знімку). Щоправда, не самі роботи, а їх фото. Бо насправді життя класичних пісочних картин вимірюється митями.
Це підтверджують тібетські монахи, котрі досягли небувалих вершин у мистецтві створення картин із кольорового піску і крихт мармуру — мандал. Кажуть, саме під час їх творення виховується терпіння і смиренність. Схема такої картини дуже проста: велике коло, в яке вписаний квадрат, а в нього — ще одне коло. Але всередині вони заповнені надзвичайно витонченими і складними символами, візерунками і таємними написами. Це не просто художній шедевр. Монахи впевнені, що мандали мають велику магічну силу і зв’язок із Всесвітом. Робота з їх створення настільки складна і тонка, що нерідко творці працюють у пов’язках на обличчі, аби своїм подихом не пошкодити вже викладений узор. Коли мандала готова, над нею проводять певні ритуали і обряди, а потім... знищують, розвіюють за вітром. Адже піщинки — символ Космосу і часу: нема нічого вічного, час тече крізь пісок, а пісок — крізь час, все прагне досконалості, але повертається до піщинки...
Щоправда, юні хмельницькі художники над такими глибинами буття і Всесвіту поки що не замислюються. Адже серед митців, які дебютували на виставці, приміром, і трирічна Єва Солоніна, яка представила глядачам свої «Піскові кульки». Її старші колеги, котрим уже від 6 до 13, подивували своєю фантазією і майстерністю, викладаючи з піщинок «Божих дітей», «Пейзажне мереживо», «Веселу райдугу», «Фортеці».
Своїх вихованців Оксана Мергут (голова хмельницької молодіжної організації «Спілка митців народного та сучасного мистецтва») не намагалась навчити малювати — діти творять те, що бачать навколо і відчувають. А от техніці пісочної анімації керівник студії готова навчити всіх охочих. Оксана навіть розробила авторську програму викладання. Це допомогло їй стати призером ІІІ Всеукраїнського конкурсу «Творчий вчитель — обдарований учень». Але на цьому вона не зупиняється. Вивчає древні види мистецтв різних культур, трансформує їх, наближає до сучасності. Окрім живопису піском, захоплюється турецьким малюванням на воді — ебру, шоколадною графікою, малюванням золотим пилом... Техніки різні, але їх об’єднує філософське ставлення до життя і мистецтва: немає вічних творінь, є лише вічні миті прекрасного. А на деякі види технік — такі як самоклейкові модульні ефекти та естампові сюжети — Оксана навіть отримала авторські свідоцтва про винахід!
Словом, в «Арт-скрині» художниці і викладача чимало всяких дивовиж, і всіма ними вона готова поділитись зі своїми учнями. А ті швидко підхоплюють усе нове, незвичне, цікаве і діляться з усіма своїм баченням світу.
Хмельницький.
Фоторепродукції автора.
