«Скільки європейці платять за квартиру?» — одне з найпопулярніших запитань, які ставлять собі українці щомісяця, отримуючи свої квитанції за комуналку. Цікавить і те, якої якості послуги за витрачені кошти вони отримують. «Голос України» продовжує публікацію матеріалів під рубрикою «Життя по-європейськи» і цього разу на прикладі сусідньої Польщі спробує відповісти на ці запитання.

Почнемо від початку. В Польщі за трикімнатну квартиру в багатоповерховому будинку приходять платіжки приблизно на 2500—3000 гривень на місяць, залежно від ЖЕКу, розташування, додаткових послуг тощо. При цьому мінімальна зарплата сягає еквівалента у 5000 гривень, середня по країні — трохи більше 10 тисяч, середня у столиці — до 16 тисяч гривень після оплати всіх податків.

Реформа житлово-комунального господарства розпочалась у Польщі ще до вступу в Європейський Союз, у 90-х роках, і тривала п’ять років. Насамперед були прийняті закони, які усували державу з цього ринку. ЖКГ стало справою тільки місцевого самоврядування та самих мешканців. Старі ЖЕКи були ліквідовані, споживачі та їхні об’єднання (аналог наших ОСББ) отримали право напряму укладати договори з постачальниками послуг. У тому числі предметом переговорів між ними є ціна на послуги. В Польщі з початку 2000-х років з’явилися кілька постачальників, а конкуренція, як відомо, стримує ціни і підвищує сервіс.

Акції компаній з опалення, водо-, електро- та газопостачання належать місцевій громаді — частково або повністю. Це особливість Польщі, а не загальне правило для всіх країн ЄС. Передавати прибутковий бізнес у приватні руки польські місцеві громади не стали.

Комунальну сферу не віддали «чорному ринку»

На зміну старим ЖЕКам прийшли керуючі компанії, найняті або створені мешканцями будинків. Якщо в Україні під ОСББ підпадає тільки 21% помешкань, то в Польщі — 98%. На практиці це означає більш жорсткий контроль споживачів за фінансами та якістю послуг, що надають адміністрації будинків. Звісно, зовсім без корупційних скандалів не обходиться, але будь-яке збільшення оплат на комунальні послуги поляки помічають одразу, і запитання ставлять жорстко.

Держава в ЖКГ є присутньою, коли йдеться про вироблення стандартів для ОСББ. Для них запроваджена сертифікація, ухвалено відповідне законодавство, тож комунальна сфера не була віддана «дикому ринку».

Після того як відповідальність за обігрів та утримання помешкання поклали на плечі громадян, уряд розпочав другий етап реформ, пов’язаний із наданням кредитів та грантів на утеплення будинків ззовні та модернізацію опалювальних систем. Оскільки тарифи зросли, й істотно, то заощадження на комунальних послугах стало надзвичайно актуальним для поляків. Таких ситуацій, щоб узимку по квартирі ходити у светрі чи, як жартують, грітись у холодильнику, — немає. Але сучасні вікна, лічильники, регулятори на кожній батареї є нормою для всіх. «Виїжджаєте з міста на декілька днів — вимикайте батареї і заощаджуйте», — закликає телевізійний ролик. Роз’яснювальні кампанії для споживачів тривають у Польщі вже понад десять років. До речі, початку опалювального сезону як такого у Польщі немає: відкрутіть регулятор батареї хоч 1 вересня — й отримаєте тепло. Також у країні немає проблеми заборгованості за комунальні платежі.

У Польщі з деяким здивуванням завжди стежили за газовими переговорами України та Росії, особливо шокувала цифра споживання газу. 2006 року в Україні вона сягнула       80 мільярдів кубометрів, у той час як у Польщі становила 14. Як і українці, поляки завжди робили ставку на своє вугілля, через що мали ускладнення з ЄС, точніше, з європейськими екологічними стандартами. Як і українці, поляки купують частину газу в Росії, а частину — в Німеччині, реверсом. Крім того, Польща є піонером у розробці сланцевих родовищ. До того ж цьогоріч на польському Балтійському узбережжі мав відкритися термінал з прийому скрапленого газу, але будівництво розтяглося, про що з обуренням почала писати польська преса, — бажання отримати енергетичну незалежність від російського газу тут є надзвичайно потужним.

Дедалі більше споруд, які споживають нуль зовнішньої енергії

Попри те, що в Польщі диверсифікували енергопостачальників і тут немає проблеми «холодної зими», курс на енергоощадність триває і навіть посилюється. Основні реформи вже зроблені, і далі зниження енерговитрат на ЖКГ відбувається повільніше. Після вступу до ЄС польські домогосподарства отримали можливість додаткових кредитів та пільг для енергоощадних проектів. Є безліч програм, якими можна скористатись, якщо ви в будинку використовуєте для обігріву пелети або дрова, якщо завозите нове енергоощадне обладнання, якщо використовуєте «чисту енергію». Це дуже стимулює і надихає, і щороку з’являється нова тема. Наприклад, у 2012—2013 роках дві третини поляків поміняли «пробки», щоб зменшити енергоспоживання.

У секторі приватного будівництва відкриваються небачені можливості. Енергоощадний будинок — це коли в ньому економиться 80% енергії. Але дедалі більше будується споруд, які споживають 0% зовнішньої енергії і використовують тільки внутрішні ресурси та відновлювану енергію (наприклад, сонячну). Частково цей рух популярний через бажання заощадити, але не тільки. Важливим є відповідальне ставлення до екології, якість життя, турбота про здоров’я.

Європейський Союз висуває свої вимоги до енергоощадності, якими не можна нехтувати. Відповідно до урядової програми, польське ЖКГ до 2021 року має скоротити споживання енергії на 38%, і це не просто цифри на папері, а дія реальних програм.

І вже кілька років як польський уряд, за прикладом своїх західних колег, запровадив систему «білих сертифікатів». Кожна компанія, яка постачає тепло, електроенергію, воду, газ, повинна отримати певну кількість цих сертифікатів, які надаються за зниження енерговитрат. Інакше існування такої компанії на ринку стане неможливим. «Білі сертифікати» схожі за принципом на квоти Кіотського протоколу: ті підприємства-постачальники, які мають більший ефект від енергоощадних проектів і, відповідно, більше сертифікатів від уряду, можуть продавати ці сертифікати своїм менш успішним конкурентам. І компанія, яка не зменшує втрати енергії і недотягує до стандартів, змушена такі сертифікати купувати, інакше її бізнес зійде нанівець.

Наприкінці минулого року автор польських реформ Лєшек Бальцерович прокоментував, що низькі тарифи на комунальні послуги в Україні — це фактично плата держави виборцям за «правильне» голосування. І що реформи в ЖКГ робити не хоче ніхто. Але це неминуче. І якщо є політична воля, є готовність зробити цю галузь прозорою і прибрати монополістів — реформа буде успішною.

 

Варшава.

Мал. Костянтина КАЗАНЧЕВА.