З 26 травня 2014 року по 23 січня 2015-го українські воїни тримали оборону Донецького аеропорту, який став рубежем відданості й стійкості нашого війська.
Вони знали, що ворог переважає – чисельністю, озброєнням й ресурсами.
Але відступити – означало відкрити шлях. До своїх домівок, своїх родин, до своєї країни.
Під постійними обстрілами, у руїнах, без перепочинку, вони день за днем ламали плани окупантів. А ті не могли повірити, що люди здатні на таке й прозвали їх «кіборгами».
Але це були просто українські воїни, які робили все можливе, щоб зберегти Україну.
20 січня 2015 року, коли так і не вдалося зламати оборону штурмами, ворог вдався до навмисного терористичного акту й підірвав бетонні перекриття нового термінала. Кілька тонн вибухівки обвалили стелю на тих, хто залишався на позиціях й був готовий боротися далі.
Та протистояння тривало допоки на території аеропорту залишався хоч один український воїн.
Після того, як новий термінал був повністю зруйнований, ще кілька днів шестеро Захисників утримували позицію в пожежному депо – до останнього виконуючи наказ і прикриваючи своїх побратимів.
Це були два дні невідомості, витримки та рішучості.
І лише в ніч з 22-го на 23-є січня на пожежне депо вийшли два офіцери.
Ризикуючи власним життям, вони знайшли українських воїнів й спільно організували відхід.
Оборона Донецького аеропорту – це тисячі історій хоробрості та звитяги.
Кіборги, яким тоді вдалося вийти з летовища, не завершили на цьому свою службу Україні.
Хтось і сьогодні стоїть на її захисті, але вже в умовах повномасштабної війни.
Хтось знайшов своє покликання в цивільному житті.
Та всі вони — приклад відданості й незламності.
Ми дякуємо кожному. Ми пам'ятаємо кожного.
За весь час боротьби за летовище окупанти забрали життя 100 українських воїнів.
Вічна шана Героям.
Схиляємось перед їхнім подвигом.
Слава Україні. Героям слава.
За матеріалами Міністерства у справах ветеранів України.
