«Українські ліси старішають. Найбільша частка у віковій структурі – середньовікові деревостани (близько 45 %), а середній вік лісів – понад 60 років. Процес старіння впливає на санітарний стан насаджень», – наголосив Віктор Смаль.
Він додав, що чинний «вік стиглості» часто занадто універсальний і не завжди враховує реальну динаміку росту в різних природних зонах та категоріях лісів.
«У наукових матеріалах наводяться діапазони, де для експлуатаційних соснових лісів чинний вік стиглості – 81–90 років «незалежно від природної зони», а для окремих категорій (природоохоронних, захисних, рекреаційних) діють інші підходи. Є породи й умови, де після певного віку запас майже не зростає або навіть знижується, а ризики пошкоджень і втрат якості деревини зростають. Тож найближчим часом працюватимемо над тим, щоб вирівняти вікову структуру лісів», – зазначив голова Держлісагентства.
За його словами, фахівці шукатимуть науково обґрунтований механізм, який одночасно дозволить:
– підвищити стійкість лісів (особливо в умовах війни та кліматичних стресів);
– зменшити втрати від деградації лісів, які є перестійними;
– дасть прогнозованість для лісового господарства та відновлення лісів.
За матеріалами Державного агентства лісових ресурсів України.
