Це у прямому сенсі вдається Леонідові СТАДНИКУ — українському Гуліверу з села Подолянці Чуднівського району, що на Житомирщині. Ще у 12-річному віці він переніс не дуже вдалу операцію на мозку (зачепили гіпофіз) і з плином літ здійнявся вгору на два метри 57 см. Найвищий чоловік нашої планети по-простому і без прикрас погодився розповісти про своє життя-буття:
— Скажіть, перш за все, як ваше здоров’я?
— Зараз досить інтенсивно відновлююся після операції (у клініці «Феофанія» Леонідові видалили аденому гіпофізу. — Авт.). Ще місяць і, сподіваюся, почуватимуся значно краще, ніж раніше. Мабуть, уже не ростиму.
— Якось у інтерв’ю ви сказали, що не маєте права гніватися на Бога, адже ви — його творіння, як і горщик, а горщик не може засуджувати того, хто його виліпив. Вашу несхожість на інших сприймаєте як щось особливе чи як буденність?
— У принципі, моя думка не змінилася. Взагалі вважаю себе такою ж людиною, як і всі. Що є, те є. На все Божа воля. Для мене це хрест, який треба нести. Але не скаржуся, адже зі мною поруч близькі люди — мама Галина і сестра Лариса.
— Чи зайняте ваше серце кимось чарівним?
— Поки що ні. Та не було коли про це думати. Як то кажуть, здорова людина багато чого хоче, а хвора — лише одне — видужати.
— Чим займаєтеся в житті? Маєте якісь захоплення?
— Це — садівництво й городництво. Їм присвячую весь свій час. Бо за спеціальністю — ветеринаром — уже не працюю. Отримую пенсію по інвалідності. Із майже двох гектарів землі більшість — під сінокосом, бо ще донедавна тримали корову, телицю й бичка. Двох останніх довелося збути: потрібні були гроші на лікування. Взагалі ж клопотів по господарству вистачає. Треба й гараж для автомобіля зробити...
— Того, що Віктор Ющенко подарував?
— Так. Узагалі-то я — людина аполітична, з жодними партіями не зв’язуюся. Як написано в Біблії, кесарю — кесареве, а Богу — Богове.
— Чому не захотіли вдруге піти на рекорд, щоб закріпити за собою звання найвищої людини планети?
— Бо це лише додає зайвих турбот. І з моральної, і з фізичної точок зору дуже важко проходити цю процедуру, коли мій зріст (стоячи та лежачи) двічі мали переміряти вранці й ввечері, визначати середнє арифметичне. До того ж, ще потрібно було заплатити 300 євро за реєстрацію у Книзі рекордів Гіннеса і за те, щоб її представники приїхали до мене зняти усі необхідні дані. Словом, досить важка ця справа і надто затратна.
— Про що ви мрієте у найпотаємніших думках?
— Бути здоровим, відійти від усіх недуг і зажити повноцінним життям.
— Нехай так і буде!
Фото автора.
Взуття буває різне!
Лучанка Надія Зозуля, яка родом із Житомирщини, давно мріяла познайомитися зі своїм відомим земляком.
