Тепер уже можна сказати, що тривалі юридичні процедури нарешті закінчилися, і обласні установи охорони здоров’я знайшли нову прописку на українській території. Щоправда, не всі 88, як було раніше, до воєнних подій на Донбасі, а тільки основні. Передусім обидві обласні клінічні лікарні (для дорослих і дитяча), кардіологічний, наркологічний та онкологічний диспансери, бюро судової медицини, центр медико-соціальної експертизи та ін. Але з Луганська вони «переїхали», можна сказати, без нічого — без майна, без устаткування, техніки й достатньої кількості медичного персоналу. Все це доводиться створювати заново, до того ж за відсутності достатнього фінансування. Крім того, є ще одна проблема. Річ у тім, що майже всі обласні лікувальні установи довелося розташувати не в Сєверодонецьку, який виконує роль обласного центру, а розкидати їх по містах і районних центрах — у Лисичанську, Рубіжному, Кремінній, Старобільську. Це, зрозуміло, вноситиме свої небажані корективи в систему керівництва підрозділами. Але виходу поки що немає.
— Ми зіштовхнулися з тим, що органи місцевої влади, управління охорони здоров’я Сєверодонецького міськвиконкому, м’яко кажучи, не зацікавлені в розміщенні обласних лікувальних установ на своїй території. Про причини такої поведінки, на жаль, сказати нічого не можу, бо чітких відповідей ми не одержуємо, — пояснив заступник директора департаменту охорони здоров’я Луганської облдержадміністрації Єгор Маслов.
З другого боку, зміцнення міських і районних лікарень обласними структурами охорони здоров’я допоможе у випадках екстремальних подій, як, на-
приклад, у Маріуполі, надати медичну допомогу максимальній кількості мешканців. Скажімо, раніше в умовах хірургічного корпусу багатопрофільної лікарні в Сєверодонецьку розраховували на надання медичної допомоги сотні потерпілих. Але якщо їх кількість становитиме понад сто людей, то відбудеться перерозподіл у прилеглі міста — Лисичанськ, Рубіжне і Кремінну. Вони до цього будуть готові. Щодо введення режиму НС в області, то Єгор Маслов запевнив: усі лікувальні установи мають запас медикаментів для надання невідкладної хірургічної допомоги. Наявні комплекти розраховані на 10 тисяч потерпілих упродовж трьох місяців лікування.
Єгор Маслов нагадав, що все цінне медичне обладнання залишилося в лікарнях Луганська. Практично весь третій рівень надання медичної допомоги, який область створювала протягом трьох років. Тільки в один перинатальний центр за останні роки було вкладено 600 мільйонів гривень. Залишилася в окупації й частина кваліфікованих кадрів. Щоправда, головний лікар області запевнив: тільки-но завершаться ремонти приміщень, буде встановлено обладнання — медики залишать Луганськ і приїдуть працювати на українську територію. Таку готовність висловили вже багато хто з них. А поки що в обласній клінічній лікарні для дорослих працюють понад 60 лікарів, у дитячій — до 20, в онкодиспансері — 16 і в кардіологічному диспансері — 8. Єгор Маслов стверджує, що всі лікувальні установи на території, підконтрольній Україні, мають необхідний запас медикаментів для надання невідкладної хірургічної допомоги. Поступово до Сєверодонецька прибуває необхідне устаткування для розгортання місцевих хірургічних відділень. Це кушетки, післяопераційні ліжка та операційні столи тощо. На підконтрольній Україні території сьогодні вже працюють 22 професори.
Одне слово, система налагоджується. А от коли Луганщина поверне втрачений третій рівень медичного обслуговування населення — це питання поки що залишається відкритим.
Луганська область.
